Алярм напередодні банкрутства системи атестації кадрів

Картинка профиля Світлана Благодєтєлєва-Вовк
Канд. екон. наук, доцент, голова ради ГО ТРОН
Світлана Благодєтєлєва-Вовк

Нещодавно завдяки Kyiv School of Economics прослухала лекцію Open Lecture «Maximizing Public Wealth» by Dag Detter, одного із співавторів «The Public Wealth of Nations: How Management of Public Assets Can Boost or Bust Economic Growth» кращої книги 2015 року за версією видань The Economist та Financial Times. У ній, зокрема, науковці довели, що урядам краще зосередитися не на управлінні боргом країн, а на управлінні публічними активами, розмір яких у глобальному вимірі становить близько 75 трлн. доларів. При цьому зростання якості управління публічними активами дозволить утворити новий інвестиційний ресурс для розбудови інфраструктури і покращення життя. Зростання публічних доходів, імовірно, становитиме 750 трлн. доларів. Низька якість менеджменту призводить не тільки до втрати фінансів, але й означає втрату можливостей. Автори пропонують рецепт покращення якості управління публічними активами на основі транспарентності та узгодження інститутів. Способом реалізації такого управління може бути створення національного фонду добробуту, який має управлятися як корпорація та бути віддаленим від політиків. Умова віддаленості від політиків обумовлена тим, що вони, як правило, думають тільки про перспективи утримання влади/переобрання і в ефективному та якісному менеджменті публічних активів не зацікавлені, бо практикують популізм, на який нетреба витрачати зусиль.

Які я зробила висновки щодо управління публічними активами?

Зокрема системою присвоєння наукових ступенів?

  1. Цей актив управляється вкрай незадовільно. Відповідальні особи з Міністерства освіти і науки України, зокрема Liliia Hrynevych, Володимир Ковтунець, Shevtsov Andriy не усвідомлюють, що науковий потенціал, зокрема система атестації, призначена для його прирощення, мають вартість.
  2. Зараз ця вартість є від’ємною за рахунок штучного створення «бульки» у цій сфері опортуністами – плагіаторами, фальсифікаторами, корупціонерами, які діючи на власну користь,
  • знищили якість наукових досліджень у більшості наук,
  • призвели до знецінення наукових ступенів,
  • витісняють доброчесних науковців з освітніх установ (див. нещодавній скандал зі звільнення Bohdan Pastukh),
  • перерозподіляють на свою користь публічні ресурси у вигляді доплат, які є пожиттєвою рентою,
  • укорінюють практики академічної недоброчесності та захищають власні позиції шляхом розробки нормативних актів (див. наприклад, нещодавній проект порядку присудження наукових ступенів).
  1. Вмотивована бездіяльність відповідальних осіб з МОН пов’язана з інтересом утримання політичного контролю над сферою освіти і науки. Цей контроль вони здійснюють за допомогою популізму та масованого піару ідей на кшталт «Нової української школи». Реально через погане державне управління у нас відсутній ресурс на реалізацію подібної задумки. Все що є витрачається на імітацію та створення «потьомкінських сіл».
  1. Лише через спротив представників громадянського суспільства та розвиток дискурсу можна вплинути на зміну ситуації, зокрема визнання наявної проблеми та практичних кроків до її вирішення таких як:
  • наскрізна незалежна перевірка якості захищених дисертацій;
  • наскрізна ревізія діяльності спеціалізованих рад;
  • наскрізна ревізія якості публікацій у наукових фахових виданнях;
  • наскрізна ревізія діяльності вишів, в яких функціонують сумнівні спецради;
  • наскрізна ревізія діяльності експертних рад та атестаційної колегії МОН;
  • ревізія нормативної бази регулювання цієї сфери.

На час проведення наскрізної ревізії тимчасово припинити захисти та виплати доплат за наукове звання/вчений ступінь.

  1. За результатами ревізії варто:
  • визначити ступінь плагіату, фальсифікату та фабрикацій в кваліфікаційних роботах;
  • закрити спецради, які пропускають плагіат, фальсифікат;
  • закрити наукові фахові видання, які публікують плагіат, фальсифікат;
  • розірвати контракти з ректорами, які допускають функціонування недоброчесних спецрад;
  • розірвати відносини з експертами та членами атестаційної колегії, які не здійснюють своїх повноважень;
  • розробити адекватну ситуації та умовам розвитку нормативну базу, яка стимулювала б чесних науковців та унеможливлювала діяльність недоброчесних.

Тільки після ревізії та очищення можливе «лопання» створеної «бульбашки» та зростання вартості системи атестації та, у перспективі – наукового потенціалу. Продовження бездіяльності МОН у цьому зв’язку може привести до банкрутства науки і освіти, оскільки їхні функції у суспільстві скоро нікому буде виконувати.

Що нам важливіше – зберегти політичний контроль опортуністів чи сприяти розвитку науки і освіти як суспільних благ?
Це питання до лідерів нашої політичної еліти.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here