Хроніки гармонії з природою

Хроніки гармонії з природою

Помер останній самець північного білого носорога – найбільшої сухопутної тварини, якщо не брати до уваги слонів. Ви шоковані? Якщо так, то це тому, що ви погано нас знаєте й вірите в казки про те, що «раніше людина жила в гармонії з природою».

Близько 50 000 років тому перші люди потрапили на Австралійський континент, який тоді нагадував загублений світ професора Челленджера. Летючих ящерів тут не було, зате були гігантські кенгуру, сумчасті леви, величезні нелітаючі птахи, яких сьогодні ви не побачите в жодному зоопарку світу. Бо впродовж кількох тисяч років їх знищили ті самі люди, які мали жити в гармонії з природою.

Інколи кажуть, що у всьому винен клімат – він різко змінювався і тварини вимирали. Може, мінливість клімату і заважала жити древній мегафауні, але щойно людина вперше проникала на новий материк чи острів – тамтешній клімат ставав нестерпним для життя багатьох видів.

Близько 16 000 років тому люди вперше потрапляють в Америку і розселяються по її теренах. Тут вони зустрічають гігантських лінивців, побільше білого носорога, а також броненосців – розміром ненабагато менше за нього. Ці велетні, як і безліч інших представників американської мегафауни, незабаром зникли з лиця Землі.

У Новій Зеландії археологи знаходять обгризені кістки величезних нелітаючих птахів із ряду моа, які щасливо бігали багато тисяч років доти, поки на острови не прибули маорі. А на Мадагаскарі досі інколи знаходять шкаралупу велетенських яєць, котрі несли епіорніси – ще один вид здоровенних птахів, яких, кажуть, бачили або чули ще кількасот років тому. Ще там бачили гігантських лінивців.

Морська корова, або стеллерова корова, теж була великою – до 10 м завдовжки. У 1741 р. її вперше побачили європейці, а менше ніж через 30 років вони вбили останню морську корову. Так, цих тварин було мало, і, напевно, без людей вони б теж вимерли, хоч і пізніше.

А деяким тваринам взагалі пощастило. Наприклад, бізонам. У XIX ст. їх популяція в результаті відстрілу зменшилася з багатьох мільйонів до лічених сотень. На щастя, сьогодні, після успішної кампанії з відновлення популяції, бізонам нічого не загрожує. Їхні близькі родичі у Європі, зубри, підійшли ще ближче до межі вимирання – їх у дикій природі взагалі не залишилося. Відновити популяцію вдалося лише завдяки тваринам, що збереглися у неволі.

У північного білого носорога є близький родич – південний білий носоріг; вони дуже схожі, але трохи дрібніші та займають інший ареал. На щастя, сьогодні зникнення йому не загрожує, а за великі гроші навіть можна купити ліцензію на його відстріл.

В Африці живе ще один родич білого носорога – чорний носоріг. Ще є яванські та суматранські носороги. Усіх трьох класифікують як «види на межі зникнення».

Паралельно з Homo sapiens не так давно жили інші види людей – неандертальці, денисовці й «гобіти» з острова Флорес. Але вони чомусь вимерли, а ми – залишилися.