Про науку, інновації та велику різницю між ними

1
1891
Картинка профиля Семен Єсилевський
Доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник відділу фізики біологічних систем Інституту фізики НАН України

«Наука та інновації» – це словосполучення використовується настільки часто, що ми часто ставимо знак рівності між обома словами в ньому. Але чи насправді це так? Чи є інновації ціллю чи результатом наукової діяльності? Скажу відразу – це зовсім не так.

Чи є інновації ціллю чи результатом наукової діяльності?

Почнемо з того, що чіткого і однозначного означення інновації нема. Існує більше 40 (!) означень цього терміну які відрізняються у різних контекстах і галузях. Згідно з англомовною вікіпедією інновація це: «Нова ідея, продукт чи метод, який відповідає новим вимогам та потребам ринку. Це досягається створення більш ефективних продуктів, процесів, технологій, сервісів чи бізнес-моделей, які стають доступними для ринку, суспільства та держави. Інновація – це щось нове, оригінальне та більше ефективне, що впливає на ринок та суспільство». Зверніть увагу, що тут ніде не згадується наука. Це не випадково – більшість англомовних джерел визначають інновації з точки зору ринку, бізнесу та впливу на суспільство, а не з точки зору наукових досягнень.

Наука: фундаментальна та прикладна. Інженерія та винахідництво

Давайте тепер розберемося чим відрізняються фундаментальна наука, прикладна наука, інженерія та винахідництво. Припустимо вам треба зробити якийсь прилад. Якщо його можна скласти з існуючих на ринку вузлів та матеріалів на основі існуючих технологій – це інженерія. Якщо певних технологій ще не існує, то їх розробка – це прикладна наука. Якщо ж взагалі не відомо на яких принципах і по яких законах природи працюватиме ваш пристрій і чи можливий він взагалі, то з’ясування цього – це фундаментальна наука. Окремо стоять в0инахідництво та раціоналізаторство – це, грубо кажучи, дотепне використання відомих технологій та інженерних рішень, до якого раніше ніхто ще не додумався.

Чи мають ці інновації базуватися саме на нових наукових досягненнях? Зовсім не обов’язково. Нова версія мобільного телефону, безумовно, є інновацією, але в ньому може не бути жодної нової технології чи матеріалу.

Інженерія та винахідництво – джерела інновацій

З цього вульгаризованого пояснення вже видно, що природними джерелами інновацій є інженерія та винахідництво. Саме інженери та винахідники створюють нові ринкові продукти, які мають безпосередній вплив на економіку та суспільство. Чи мають ці інновації базуватися саме на нових наукових досягненнях? Зовсім не обов’язково. Нова версія мобільного телефону, безумовно, є інновацією, але в ньому може не бути жодної нової технології чи матеріалу. Нові бізнес-процеси (такі як свого часу конвеєри на заводах Форда) є дуже важливими інноваціями але не мають жодного стосунку до науки. Численні софтверні стартапи є інноваціями, але вони, в переважній більшості, не використовують ніяких нових наукових досягнень.

Уявлення про інновації в Україні

Нажаль, в Україні розповсюджене геть спотворене уявлення про інновації. Відкриємо українську вікіпедію: «Інновація – ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності». Часто-густо пишуть ще категоричніше, що інновації – продукт, чи навіть мета, наукової діяльності.

Переважна більшість людей не має навіть базових знань з природничих наук, тому все «складне і незрозуміле з якимись формулами», – тобто наука, технології, інженерія, винахідництво і високотехнологічний бізнес, – зливається у них до купи. Цю кашу вони називають «наукою» у вульгарному побутовому сенсі.

Ця плутанина – наслідок дедалі нижчого рівня освіти нашого суспільства. Переважна більшість людей не має навіть базових знань з природничих наук, тому все «складне і незрозуміле з якимись формулами», – тобто наука, технології, інженерія, винахідництво і високотехнологічний бізнес, – зливається у них до купи. Цю кашу вони називають «наукою» у вульгарному побутовому сенсі. Таке саме небезпечне нерозуміння проявляють і наші можновладці. Звідси і з’являються одіозні заяви про те, що «наука має годувати себе сама» (це бізнес та виробництво мають годувати себе, а наука завжди є дотаційною так само як освіта чи армія), що «наука має відповідати на запити ринку» (це інженери та інвестори мають відповідати на запити ринку, а наука має генерувати нове знання), що «дитячі гуртки робототехніки готують майбутні наукові кадри» (вони готують максимум інженерів) і т.п.

Наука як основа інновацій

Наука дійсно є основою для інновацій, але ця теза інтерпретується у нас геть неправильно. Чомусь вважається, що науковий результат має перетворюватися у ринкову інновацією миттєво – тут і зараз (дається в знаки ментальність нашого бізнесу, націленого на швидкі надприбутки). Коли цього не відбувається українських вчених починають вже звично називати дармоїдами і звинувачувати у проблемах економіки. Насправді між отриманням фундаментального наукового результату і його впровадженням у практику можуть пройти десятиліття (саме так було з радіоактивністю чи теорією відносності). Більшість фундаментальних знань взагалі ніколи не використовуються безпосередньо, а є лише цеглинками у науковій картині світу, без яких не здатні з’явитися ті знання, що врешті стають ринковими продуктами.

Більшість фундаментальних знань взагалі ніколи не використовуються безпосередньо, а є лише цеглинками у науковій картині світу, без яких не здатні з’явитися ті знання, що врешті стають ринковими продуктами.

Інноваційний розвиток науки, бізнесу і держави

Інноваційний розвиток і продуктивна співпраця між наукою, бізнесом і державою можливі лише тоді, коли всі зацікавлені сторони нарешті не будуть плутатися у термінах. Давайте, нарешті, навчимося розрізняти фундаментальну науку, прикладну науку, інженерію та підприємництво. Держава і підприємці мають зрозуміти, що метою існування науки як такої не є «обслуговування бізнесу» чи «продукування інновацій». Між власне наукою і ринковими продуктами мають стояти інженери, менеджери, винахідники, раціоналізатори, бізнесмени-стартапери та інвестори –  це їх справа перетворювати здобуті наукою знання про всесвіт у ринкові інновації. Ці люди – не вчені, вони мають абсолютно інші професійні навички. Вчені не здатні їх собою замінити і вимагати від них цього – абсурд. Справи у висотехнологічному секторі економіки підуть вгору тільки тоді, коли цей ланцюжок буде побудований і кожна ланка в ньому буде займатися своєю справою.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

1 КОМЕНТАР

  1. В первом приближении правильно, и наверное стоит разобраться в путанице определений. Но объяснение, как сам автор признает – “вульгаризованное”, по-моему, даже слишком. Согласно этой статье путь от науки к инновациям получается однонаправленным, а в реальности это совсем не так. Этот путь – итерационный, поэтому ученые (даже из фундаментальной науки, не говоря о прикладной) часто занимаются инновациями, а инженеры – наукой. Это не плохо, а хорошо, поскольку способствует ускорению итераций. Итерационность этого процесса осознавали даже такие “чистые” ученые, как Пуанкаре. Вспомним также П. Капицу, который говорил, что творческий инженер весьма близок к ученому.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here