Україна як світовий центр кібербезпеки. Чому ні?

0
18
Владислав Андріанов, керівник відділу зовнішніх комунікацій та маркетингу антивірусної компанії Zillya!
Украина как мировой центр кибербезопасности. Почему нет? Україна як світовий центр кібербезпеки. Чому ні?

Останніми роками Україна стала полігоном для випробування кіберзброї та нових форм кібератак, а точніше – навіть полем кібербитви. Так сталося тому, що ми це дозволили. Наш кіберзахист ще до війни був на об’єктивно слабкому рівні. І не лише тому, що ним ніхто не займався на державному рівні, а тому що багато подібних процесів контролювалося силами, які були не зацікавлені у дієвій системі національної безпеки України, а радше навпаки.

Звісно, і прості лінь та неробство, що виражалися у формулі «Кому ми потрібні?», призвели до того, що на рівні кіберзахисту український держсектор, наприклад, був практично незахищений.

Із кожною новою атакою, поступово, до українських компаній і держави приходить усвідомлення того, що кібербезпека – важлива складова нацбезпеки. Однак стати «світовим центром кібербезпеки» за один день або рік неможливо, особливо в гущі подій. Хоч це і дещо спрощено, оскільки кібератаки мають екстериторіальний характер, наявні «світові центри кібербезпеки» діють на умовно мирних територіях або на суміжних, наприклад, в Естонії.

При цьому просто захотіти й стати лідером із кібербезпеки на світовому рівні неможливо, особливо в країні з низьким рівнем життя і недостатнім фінансуванням цієї сфери або конкретного проекту. Крім того, створення таких центрів – це не рішення однієї країни (за винятком супердержав – Китаю і США), а результат домовленостей і зусиль міжнародних організацій, наприклад, НАТО.

Простою мовою, це дорого і, крім того, не зовсім логічно – власними силами створювати «світовий центр кібербезпеки». Інша річ – організувати такий інститут в Україні за сприяння світової спільноти, що стало б добрим рішенням для нашої країни.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram