«Американська мрія»: чи їхати українським стартаперам в США?

«Американская мечта»: ехать ли украинским стартаперам в США?

В Києві на стартаперском форумі Seedstars CEE Conference, що минув, відома українському стартап-ком’юніті Евелін Бучацький виступила в новій ролі — як керуючий партнер американського венчурного фонду One Way Partners. З її виступу широка аудиторія дізналася, що пропонують американські інвестори українським інноваторам, і що потрібно від українця, щоб стати «американським стартапером».

Американські інвестори зацікавлені в українських інноваторах. Ми знаємо, що багато стартапів, які починали в Україні, стають міжнародними бізнесами — про це «Дім інновацій» пише постійно. При цьому істотна частка глобальних розробників ПЗ має в своєму штаті українців або навіть може похвалитися повноцінним офісом розробки в нашій країні. Такий «відтік мізків» у світі без кордонів грає на руку всім, включно з Україною: навіть після релокації українські стартапери нерідко повертаються в Україну з грошима, щоб закласти основи нових бізнесів.

На форумі Seedstars CEE Conference в Києві одним з ключових виступів стала презентації Евелін Бучацький. Цю енергійну молоду жінку в Україні знають без винятку всі, хто професійно займається стартапами. Американка, яка з чоловіком з українським корінням свого часу приїхала працювати в Україну, суттєво вплинула на екосистему стартапів в країні, побувавши не тільки в ролі успішного стартапера, а й ставши співорганізатором українського бізнес-інкубатора EastLabs. У 2017 році вона зі своїм партнером заснувала в Бостоні, США, венчурний фонд One Way Ventures і тепер приїхала в Східну Європу шукати таланти, які готові до транснаціонального росту. А ось основні тези доповіді Евелін Бучацький.

«Іммігранти — це сила!»

Компанії, засновані в США іммігрантами, чекає успіх. Це чиста статистика: в цілому 24% американських стартапів засновані іммігрантами. Але при цьому в 51% компаній-єдинорогів, зайнятих в технічній сфері, як мінімум один з співзасновників родом не із США. Це статистика за весь час стартап-руху. А якщо взяти тільки 2018 рік, то дві з трьох компаній, зайнятих у сфері технологій, які стали єдинорогами за минулий рік, були засновані не американцями — у них як мінімум один з співзасновників був не із США.

На думку Евелін Бучацький, таких видатних результатів іноземці домагаються завдяки тому, що мають такі якості, як мужність і стійкість — через які вони, зокрема, створили свій бізнес, не побоялися релокації, роботи в іншій країні, розвиваючи бізнес в державі з іншою культурою, мовою, традиціями.

«Американська мрія»: чи їхати українським стартаперам в США?

«Гігноміка»

У світі з’явився новий термін — gig economy. «Гіг-економікою», «гігномікой» або більш зрозуміло «економікою вільного заробітку» зараз стали називати проекти, в яких в основному використовується відрядна праця, робота підрядників. Причому, якщо мова йде про наукові або високотехнологічних стартапи, то в них задіяні трудові та особливо інтелектуальні ресурси по всій планеті. Евелін Бучацький зазначає: цей сегмент відчуває справжній вибуховий ріст, вимагає все нових і нових співробітників, підрядників. Компанії як в США, так і по всьому світу, шукають віддалених підрядників, готових взятися за нові проекти.

Кількість дорослих людей, зайнятих в «економіці онлайнових платформ», за словами Бучацький, з жовтня 2012 по серпень 2015 року зріс в 10 разів, при цьому сукупна кількість дорослих, які коли-небудь брали участь в роботах через онлайн-платформи, зросла в 47 разів за цей період.

На цьому тлі ринок венчурного капіталу досягає в світі історичного максимуму. І кількості коштів, які американські інвестори готові вкласти, достатньо для того, щоб профінансувати нові проекти не тільки з США, але і з Європи. Стратегія злиття і поглинання (M&A) пропонує найширші можливості для виходу іноземних стартапів на ринок США.

Але і стартапи, які отримують фінансову підтримку від інвестора в США, часто отримують набагато більші суми, ніж деінде — ринок стартапів в США більш потужний і фінансується краще на всіх етапах, від pre-seed до Round A і B. У підсумку, приблизно кожні дві з трьох угод по злиттю і поглинанню в світі відбувається саме тут.

«Мова венчурних інвестицій»

Як стверджує Евелін Бучацький, для того щоб отримати інвестиції в США недостатньо мати хороший проект і потрапити в Америку. Значна частина стартаперів припускаються критичних помилок, які суттєво знижують шанси на отримання інвестицій від венчурних капіталістів з США.

Помилка номер 1 — відсутність стратегії фінансування у стартаперів. Щоб отримати гроші від інвестора, потрібно спочатку самому чітко розуміти, скільки і для чого грошей їм потрібно, і як фінансування буде відбуватися. Помилка номер 2 — відсутність фінансової моделі, що не просто не дає інвесторам всерйоз розглядати проект, але навіть відверто відлякує їх. Помилка номер 3 — немає уявлення «великої картини»: яке місце проект займе в світі, куди піде у своєму розвитку в далекій перспективі, хто в світі готовий конкурувати з проектом, і т. п. І помилка номер 4, хоч і банальна, але, за словами Евелін Бучацький, дуже серйозна: стартапери часто не знають мови венчурних інвестицій. Для конструктивного діалогу з інвестором потрібно мати достатній словниковий запас, розбиратися в термінології, мати уявлення про те, як ця індустрія працює — хоча б на словах.

«Американська мрія»: чи їхати українським стартаперам в США?

Велика міграція?

Для того, щоб потрапити в США, стартаперам потрібна віза — тут є безліч можливостей, але це технічні деталі.

Важливіше розуміти, що «США» — це п’ять десятків штатів і величезна кількість міст, і лише деякі з них готові прийняти в свою стартап-інфраструктуру проекти певної, дуже конкретної спрямованості. Вибір регіону, в якому відкривати стартап, як стверджує Евелін Бучацький, дуже важливий. Серед таких хабів за напрямками були названі Сан-Франциско і Кремнієва долина (більшість секторів, але особливо соціальні та фінтех проекти, а також проекти в сфері споживчих технологій), Лос-Анджелес (розваги, ігри, транспорт, клінтех), Бостон (робототехніка, біотехнології, штучний інтелект, «великі дані», подорожі) і Нью-Йорк (реклама, фінтех, кібербезпека і мода).

Також було дано і рекомендації по вибору акселераційних програм і венчурних фондів, які відрізняються добрим ставленням до стартапів зі Східної Європи. Але особливо Евелін Бучацький зазначила можливість віддаленої роботи.

Та сама «гігноміка» дозволяє сьогодні без проблем задіяти команду розробки з України, маючи штаб-квартиру проекту в США. Це дозволяє істотно заощадити на ресурсах. Наприклад, якщо зарплата розробника ПЗ в США становить у середньому від $75 тис. і вище, причому в таких центрах розробки, як Нью-Йорк і Сан-Франциско, ця сума стартує від $100 тис., то в Україні відмінних розробників можна знайти і на зарплату в $25 тис. Тому «великої міграції» не передбачається: самі американські інвестори пропонують створити команду розробки в Східній Європі, економлячи на зарплаті, а в США відкрити центральний офіс. Істотне скорочення накладних витрат підприємства дозволяє збільшити час до запуску проекту, що отримав фінансування, в середньому на 10 місяців — цього часу вистачить на більш повноцінне опрацювання готового продукту, допомагає уникнути помилок, зроблених в поспіху, і стратегічно підійти до питань виведення продукту на ринок і т. п.

Бути чи не бути?

Звичайно, кожному вирішувати, залишати Україну в гонитві за «американською мрією». Але багато хто розглядає таку можливість лише як перший крок у становленні себе в ролі підприємця: заробивши в США грошей на одному проекті, бізнесмени нерідко повертаються в Україну, де набагато більше можливостей почати «з нуля», і тут запускають нові проекти.

Звичайно, хотілося б, щоб в найближчому майбутньому українцям не потрібно було б залишати межі країни, щоб отримати гідне фінансування і можливості розвитку в світовому масштабі. Навпаки — хотілося б бачити тенденцію, коли іноземці приїжджають в Україну, щоб відкрити головний офіс для свого міжнародного бізнесу, залучаючи інвестиції та заробляючи гроші на доданій вартості в нашій країні. Але для цього в Україні слід підтягнути інноваційний індекс, а це — справа не одного дня і навіть року.