Це вам не стартап. Як заманити інвестиції в науку

Це вам не стартап. Як заманити інвестиції в науку

Щоб з’ясувати, в яку науку готовий вкладати бізнес в Україні, платформа «Дім інновацій» організувала круглий стіл «Наука. Бізнес. Інновації. Хто головний?». В події взяли участь підприємці, інвестори, вчені та засновник платформи бізнесмен і меценат Ігор Янковський.

Українська наука існує в умовах тотального недофінансування. Про це говорять не тільки самі вчені, а й цифри. У бюджеті країни на 2017 р. для науки передбачено трохи більше 6 млрд грн, або 0,24% ВВП країни. Для порівняння, у США, Швеції, Фінляндії, Ізраїлі ця стаття витрат становить 2–4% ВВП.

У всьому світі держава виступає основним інвестором фундаментальної науки – себто теоретичних і експериментальних досліджень, які не мають комерційної мети. Такі дослідження потрібні, щоб узагалі зрозуміти, як влаштований світ. Саме вони передують науковим відкриттям.

Бізнес у фундаментальну науку, як правило, не вкладає. Адже приватні інвестори хочуть бачити прогнозований прибуток і бажано якнайшвидше. Натомість їх цікавлять прикладні розробки, які можуть вилитися в конкретні ринкові продукти. Вони народжуються в дослідних центрах, лабораторіях, інкубаторах при університетах по всьому світу.

Щоб з’ясувати, в яку науку готовий вкладати бізнес в Україні, «Дім інновацій» організував круглий стіл «Наука. Бізнес. Інновації. Хто головний?». Його учасники – підприємці, інвестори, вчені – відповіли на важливі питання, які зараз хвилюють галузь.

Чому українська наука мало цікавить інвесторів? В Україні наукова спільнота слабо контактує з бізнесом. А інвестори не надто вникають, чим живуть державні науково-дослідні інститути.

Чому так виходить? По-перше, більшість робіт українських учених – це та сама фундаментальна наука, що не має практичної мети. За оцінками доктора фізико-математичних наук, провідного наукового співробітника відділу біологічних систем Інституту фізики НАН України Семена Єсилевського, наука в Україні на 80% фундаментальна і не може систематично видавати концепти ринкових продуктів, як би хто цього не прагнув.

Семен Єсилевський, доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник відділу біологічних систем Інституту фізики НАН України

Семен Єсилевський

По-друге, навіть учені, які займаються прикладною наукою, часто не можуть донести до бізнесу привабливість своєї розробки та її потенціал. Адже бізнесменові треба пояснювати все простими словами, без спеціальних наукових термінів, і це перетворюється на випробування. «Тобто вчені й бізнесмени в буквальному сенсі говорять різними мовами, оцінюють один одного різними категоріями», – пояснює докторант кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Олег Лущак.

Олег Лущак, докторант кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

Олег Лущак

За його словами, аналогічне нерозуміння виникає і під час спілкування з державою. Чиновники вирішують, у що держава вкладатиме гроші, але не розуміють цінність тих чи тих розробок. «Замість того щоб взяти фокус на якісь конкретні напрямки, держава фінансує всю науку в міру того, у кого які зв’язки», – розповідає Олег Лущак. Тому часто вчені вважають за краще подаватися на гранти за кордоном. З особистого досвіду – Олег та його колеги 2009 р. зробили невелике відкриття: вони з’ясували, що екстракт певного виду рослин дуже добре впливає на здатність думати і запам’ятовувати. Але оскільки в Україні можливості розвивати цю ідею не було, вчений подався на невеликий грант у Німеччині. «Із цього все почалося. А зараз, через два тижні ми подаємо офіційно заявку на патент в 64 країнах на молекулу, яка покращує здатність вчитися і запам’ятовувати», – каже Олег Лущак.

Бізнесмен, меценат та ініціатор «Дому інновацій» Ігор Янковський вважає, що сьогодні всім нам треба більше спілкуватися одне з одним. І вченим, і підприємцям, і інвесторам, і державі. «В Україні багато людей не знають, як взагалі підійти до проблеми», – наголошує він. Тому потрібен комунікаційний майданчик, який давав би людям розуміння, що робити зі своїми ідеями. Таким майданчиком і має стати «Дім інновацій».

Бізнесмен, меценат та ініціатор «Дому інновацій» Ігор Янковський

Ігор Янковський

Ігор Янковський також вважає, що одне з «гальм» інновацій в Україні – це недовіра в суспільстві. За статистикою, її рівень у нас становить 80%. Цю тезу підтверджує Олексій Антипович, керівник соціологічної групи «Рейтинг», яка проводила дослідження для «Дому інновацій» на тему «Проблеми популяризації науки в Україні». За результатами опитування, лише третина вчених подавалася на гранти, зверталася до бізнесу чи будь-яким чином намагалася залучити гроші під свої розробки. «Є величезний рівень недовіри до міжнародних корпорацій, до грантів. Учені навіть не пробували подаватися, але вже не вірять в успіх», – каже Олексій Антипович.

В яку науку вкладає бізнес?

Хоча контакт науки з бізнесом в Україні дуже слабкий, він все ж є. І є інвестори, які вже вкладають в наукомісткі стартапи. Один із таких інвесторів – компанія Noosphere. Вона проводить конкурс наукомістких стартапів Vernadsky Challenge, інвестує в супутникові та космічні технології.

Наприклад, один із проектів Noosphere – це платформа, яка на льоту обробляє великі масиви супутникової інформації. Проект уже успішно запущено на ринку США. Але математичні моделі, нейронні мережі, розроблені українськими вченими, – вони не створюють замкнутий цикл бізнесу. Тому доводиться звертатися до компаній, які збирають ці супутникові дані, та до багатьох інших. «І ось коли ми так дійшли до ракетоносіїв і прийшли до наших учених, виявилося, що за 25 років вони не зробили жодної нової ракети. У них були тільки розробки, що залишилися з часів Радянського Союзу. Ніхто в країні не розвивав експериментальне виробництво», – розповідає директор з інновацій Noosphere Михайло Рябоконь.

директор з інновацій Noosphere Михайло Рябоконь

Михайло Рябоконь

На сьогодні Noosphere зайшла в шість університетів, де організувала лабораторії, в яких сама просуває експериментальне виробництво. Там і створюють паливо, і використовують нові композитні матеріали. У грудні минулого року вперше було випробувано двигун, виготовлений за допомогою 3D-друку. «Ці нові технології тут не культивуються чомусь. Але ми готові вкласти в технології, в університети, в технологічні школи, в інституції, які допоможуть нам розв’язати проблему побудови космічного апарата і побудови малого ракетоносія», – каже Михайло Рябоконь.

За його словами, інвестору не цікаво, як діляться науки – на прикладні або фундаментальні. По суті, він ставить собі філософське питання: «Яку проблему розв’язує той чи той науковий проект?»

«Інвестор не цікавиться розробками, він не цікавиться винаходами. Чому? Тому що це тільки складова бізнесу, причому в розрізі всього бізнесу не дуже велика», – додає засновник і керівний партнер AVentures Capital, голова наглядової ради Української асоціації венчурного і приватного капіталу (UVCA) Андрій Колодюк. Коли інвестори вкладають у стартап, вони вкладають у можливість на певній технології або розробці побудувати успішну компанію. Не навпаки.

засновник і керівний партнер AVentures Capital, голова наглядової ради Української асоціації венчурного і приватного капіталу (UVCA) Андрій Колодюк

Андрій Колодюк

«Якщо ми бачимо, що є певна технологія, але в компанії немає людей, котрі знають, як побудувати на цьому бізнес, ми говоримо відверто: „Вам потрібно знайти партнерів, котрі розуміють, як робити бізнес“. І лише тоді це працює. Тому що технологія – це тільки 20% від вашого бізнесу», – пояснює Андрій Колодюк.

З чим іти до інвестора?

Голі ідеї не цікавлять інвесторів – ні в науковій сфері, ні в IT, ані де-завгодно. Йти до інвестора бажано не тільки з розумінням того, навіщо потрібен ваш продукт, але і з прототипом.

Прототип треба зробити якомога швидше, щоб обкатати його на реальних клієнтах і перевірити свої гіпотези щодо продукту. І лише після цього можна продовжувати подальшу роботу. Андрій Колодюк нагадує, що головна причина закриття стартапів у світі – це відсутність потреби в їхньому продукті. Тобто стартап щось зробив, а це виявилося нікому не потрібно.

Як створити прототип? Навчитися цьому можна, наприклад, на хакатонах. Хакатон – це формат заходів, коли різні фахівці в командах спільно працюють над вирішенням якогось завдання і в кінці виходять на прототип. За допомогою хакатонів можна матеріалізувати той науковий потенціал, який є в Україні.

«Їх потрібно робити щотижня в державних і наукових установах», – вважає Андрій Колодюк. Звичайно, є унікуми, які одночасно займаються наукою і знаються на бізнесі, але таких людей дуже мало. «Ким був би Стів Возняк, якби не мав двох партнерів у Apple?» – риторично запитує інвестор.

 

Це вам не стартап. Як заманити інвестиції в науку

На першій стадії, коли ще немає отого прототипу, наукомісткі стартапи в усьому світі фінансуються державними або спонсорськими фондами. Україна, на щастя, має змогу отримувати ці кошти за програмою Horizon 2020. Однак, за словами Андрія Колодюка, тільки п’ять українських проектів отримали кошти за цією програмою. «Це дуже мало, – вважає він. – Я знаю, що Європейська комісія підштовхує нашу країну і дивується, чому ніхто не подається».

Ще один спосіб залучити кошти в розробку – це вийти на майданчики на зразок Kickstarter або Indiegogo. «Ми як фонд інвестували в Petcube (стартап, який випускає гаджети для віддаленого спілкування з домашніми тваринами) вже після того, як вони зібрали там 200 тис. дол. Чому? Ми читали відгуки і спілкувалися з тими людьми, які дали гроші на продукт, якого ще не було. Ми зрозуміли, що людям подобається ця ідея і вони б користувалися цим продуктом», – розповідає Андрій Колодюк.

За його словами, гроші в країні є, інвестори є. В одній лише асоціації UVCA всього 45 інвесторів, щотижня укладають одну-дві угоди. Середня інвестиція за підсумками минулого року склала 500 тис. дол. Цього року загальний обсяг інвестицій може вирости в два рази, порівняно з минулим.



Leave a Reply