Де гроші, Біллі: чого варта популяризація науки в Україні

Де гроші, Біллі: чого варта популяризація науки в Україні

Біолог Ольга Маслова розповіла «Дому інновацій» про спроби заробляти на популяризації науки і про жертви, на які доводиться йти вченим.

У 2017 р. в Україні вперше відбувся цикл науково-популярних лекцій Nobilitet, присвячений врученню Нобелівської премії в галузі фізики, хімії, медицини, економіки, захисту миру та літератури. За відвідування дев’ятигодинного заходу організатори виставили незвичний для українців прайс у розмірі 1 000 грн і запросили сімох спікерів, готових «перевести» з мови вчених на мову обивателів.

«Дім інновацій» поспілкувався зі співзасновницею Nobilitet, біологом Ольгою Масловою і розпитав, скільки заробляють популяризатори науки та чим при цьому їм доводиться жертвувати.

Хто прийшов на лекцію за тисячу гривень

Де гроші, Біллі: чого варта популяризація науки в Україні Ольга Маслова Где деньги, Билли: чего стоит популяризация науки в УкраинеЯ завжди жартую, що Нобелівка – це Євробачення серед науки. Протягом тижня її обговорюють, а тоді минає рік, а то й менше, і ми вже не згадуємо, за що дали цю премію. Ба більше, основна маса людей не розуміє, за які досягнення її вручають. Ми вирішили цю прогалину ліквідувати і організували цикл лекцій Nobilitet.

Наскільки тема виявилася цікава суспільству, сказати складно. Тому що до події всі рекламні інструменти показували досить високий рівень зацікавленості: позначки у Facebook, переходи за повідомленнями, пости, репости.

На самій події було багато людей запрошених, тобто тих, хто прийшов безкоштовно. І було вкрай небагато тих, хто придбав квитки. Тому в фінансовому плані перший раз не можна назвати успішним. Але тут є нюанси.

Ми розуміли, що почали займатися організацією досить пізно, як на такий масштабний захід. Саму ідею сформулювали в жовтні, коли дізналися про лауреатів Нобелівської премії. Але з погляду піару, маркетингу, збуту – було дуже мало часу для того, щоби подію підготувати (від середини жовтня до 9 грудня. – Ред.).

Якби ми не зробили цей захід 2017 р., то, напевно, це зробив би хтось інший

Треба враховувати, що наш народ не дуже любить ходити кудись по суботах, а це була субота, ще й погана погода. Плюс у суспільстві існує значна недовіра. Наприклад, за лекцію про те, «як знайти в собі богиню», або тренінг «Відчуй у собі внутрішнього ментора» часто просять ціну в 500 грн за дві години – і люди приходять, збираються повні зали. А коли ми говоримо про сімох крутих лекторів, частина з яких з-за кордону, частина з яких на пальцях покаже вам якісь складні речі, людям здається, що це дорого. При тому, що зазвичай лекція одної людини коштує 250 грн і люди ходять без проблем.

Люди думають: «Якщо мені цікаво послухати фізика, то навіщо я буду слухати про літературу» – і це якось обмежує. До речі, всі, хто був, відзначили, що лекція про літературу була несподівано крута, і навіть ті, хто не думав, що зацікавиться темою, були дуже задоволені.

Ми ні про що не шкодуємо. Якби ми не зробили цей захід 2017 р., то, напевно, це зробив би хтось інший.

Чому лекції «Як стати богинею» популярніші за наукові

Людям чомусь здається, що коли десь є слово «наука», то це щось апріорі нудне, зі спікером, у якого погана дикція, який буде розповідати щось незрозуміле «нормальним» людям. Не всі знають, що є багато популяризаторів, які жартують на своїх лекціях і намагаються все пояснити людською мовою.

Наш мозок шукає простіший шлях. І тому сидіти, щось там думати про клітини важкувато. А тут прийшов – і відразу зрозуміла людина з посмішкою розповість про те, як завтра прокинутися в доброму гуморі. Це для нас «дико», а для людей – це спосіб відійти від думок і від того, як функціонує організм.

Псевдонауковці – вправні маніпулятори, у них гарні картинки і неймовірні історії

Псевдонауковці – вправні маніпулятори, у них гарні картинки і неймовірні історії, тож для людини без понятійного апарату їхні висловлювання звучать досить переконливо.

Ну і, звісно ж, інформаційна обмеженість, яку підживлюють сьогодні соцмережі. Наприклад, у мене в стрічці нечасто з’являються якісь антивакцинатори. З іншого боку, навпаки, є люди, які не бачать усього тролінгу псевдонауки та статей про неї.

Чим доводиться жертвувати вченим для популяризації науки

Де гроші, Біллі: чого варта популяризація науки в Україні Ольга Маслова Где деньги, Билли: чего стоит популяризация науки в УкраинеДля тих українських вчених, які займаються популяризацією «при лабораторії», це заняття є переважно справою абсолютно добровільною. Найчастіше це спосіб відволіктися від рутини або просто «справа честі». Тому зазвичай учені-популяризатори жертвують своїм вільним часом.

Чи страждає від цього безпосередньо наукова робота? Тут усе індивідуально. Для мене особисто в певний момент стало більш пріоритетним говорити й писати про науку, ніж займатися нею. Хоча на 2018 р. у мене заплановано кілька проектів, у яких знову доведеться вмикати режим «справжнього вченого».

Моя особиста мотивація відійти від лабораторної роботи на користь популяризації в тому, що найбільший науковий кайф – осяяння – можна отримати не дуже часто. А ось подарувати такий кайф свіжій, непідготовленій аудиторії можна майже на кожному публічному заході. Коли спілкуєшся у «своєму колі», багато речей здаються очевидними, а потім зустрічаєшся з «реальним світом» і розумієш, що ще дуже багато людей, які не мають жодного уявлення про речі, які в сучасному світі просто необхідні.

Насправді я ще багатьма речами займаюся крім популяризації. Наприклад, консультую інноваційні проекти і цим заробляю на життя.

Хто взагалі фінансує просування науки в маси

Популяризація науки в Україні тримається в основному на ентузіазмі. І на бажанні хоч якось показати, що наукові досягнення, науковий погляд навіть на побутові речі – це не снобізм, не щось сухе і нудне, а цілий яскравий світ. І найважче – відстояти яскравість цього світу в нинішній час «олімпіад із Біблії», «заряжателів води» і розквіту адептів різної псевдонауки.

Питання «Хто фінансує?» складне. Нема якогось системного цільового наукпоп-фінансування. Зазвичай це або безкоштовні ініціативи, або разові заходи, які оплачуються по суті відвідувачами чи ситуативними спонсорами й самими організаторами.

Популяризація науки в Україні тримається в основному на ентузіазмі

Такі великі події, як Nobilitet, найчастіше окупаються не так квитками, як грошима партнерів. У цьому році у нас було мало великих партнерів.

У нас була мета – розширити аудиторію. Під Nobilitet ми спеціально не робили піару для тієї аудиторії, яка і так ходить на науково-популярні лекції. Ми намагалися захопити іншу аудиторію, можливо, аудиторію з інших соціальних верств, яку не злякає ціна, яка, можливо, буде дивитися на це як на більш серйозний захід. Є ті, хто скаже «дорого», а є ті, хто скаже «та що там ці 250 грн – геть нічого!».

Але, ймовірно, ми не до кінця вловили всі ті тригери, на які потрібно було звернути увагу, щоб якихось зовсім нових людей захопити.

Нестандартна популяризація

Я люблю нестандартні підходи й захоплююся усіма «танцями про дисертації» та іншими креативними проектами. У мене самої є ідея наукового боді-арту і відповідної фотосесії. Навіть проводила Facebook-опитування і побачила, що є вчені, які готові надати свої тіла для розфарбовування зображеннями на тему їхніх же робіт, а також кілька зацікавлених фотографів. Непогано було б відразу заручитися підтримкою якогось медіа (не наукового), яке поширило би фото, тоді це було б цікаво учасникам. Ще хочеться втілити щось у стилі наукового стендапу.

Якщо говорити про плани, то цього року ми плануємо провести багато дрібніших заходів, розрахованих на різну аудиторію. Будемо говорити про речі, пов’язані з Нобелівками, які вручали до 2017 р. Не тільки про дослідження, а й про долі людей, які здобули премію. Моє маленьке розслідування показало, що деякі з них були дуже неоднозначними особистостями і дуже багато цікавого з ними відбувалося до й після отримання премії.

Через 50 років відкриють архіви, і, можливо, виявиться, що були номінантами й українці

Багато різних історій «спливає», коли відкривають архіви. У цьому році «спливло», що з літератури була номінована Ліна Костенко та ще кілька українських діячів. По-перше, є багато людей, котрі якось пов’язані з Україною, скажімо, народилися або мають коріння; по-друге, є певна участь у колабораціях, які лише потім здобули премію, і через 50 років відкриють архіви, і, можливо, виявиться, що були номінантами й українці.

Про Теслю і теорії несилової взаємодії

Я завжди пишалася своїм університетом, у мене ніколи навіть думки не було про те, щоб учитися не там. І претензій до навчання у мене немає.

Але те, що зараз відбулося з Іриною Єгорченко, змушує соромитися. І якось навіть не знаю, як на це реагувати. Це за межею здорового глузду.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram