«Морські цигани» пірнають завдяки великій селезінці

«Морські цигани» пірнають завдяки великій селезінці
Фото: Photo: Torben Venning

Нещодавнє дослідження виявило, що здатність представників етнічної групи баджо проводити багато часу під водою обумовлена великим розміром селезінки.

Представники етнічної групи баджо мешкають у Малайзії, Індонезії та на Філіппінах. Їхній спосіб життя вже понад тисячу років дуже тісно пов’язаний з океаном: до 60% робочого часу вони проводять під водою – полюють на рибу і збирають морські огірки та корали. За це, а також за кочовий спосіб життя їх ще називають морськими циганами.

Відомо, що коли людина чи інші ссавці опиняються під водою, у їхньому організмі вмикаються спеціальні механізми. Наприклад, серцебиття уповільнюється, а селезінка вивільняє в систему кровообігу запас насиченої киснем крові.

Дослідниця Мелісса Ілардо із Копенгагенського університету (Данія) вирішила з’ясувати, чи мають ці механізми якісь особливості у баджо і коли так, то яка їхня генетична природа. Для цього за допомогою портативного апарата УЗД дослідили селезінку в 59 баджо і 34 представників сусідньої громади, які належать до іншої етнічної групи та займаються сільським господарством. Виявилося, що в морських кочовиків об’єм селезінки на 50% більший.

Крім того, вчені секвенували гени представників обох груп і порівняли їх. З’ясувалося, що 25 генів баджо відрізняються як від аналогічних генів сусідів, так і від генів хань (основного етносу Китаю), які досліджували раніше в іншій роботі. Один із таких генів – PDE10A впливає на активність щитоподібної залози, яка в свою чергу впливає на розмір селезінки. Решта генів також може бути пов’язана з адаптацією баджо до тривалого перебування під водою.

Науковці звертають увагу на те, що генетичні відмінності морських циган є прикладом природного добору серед людей, котрий відбувся, імовірно, за порівняно невеликий історичний проміжок часу.