Мумія із Лаври: стежте за руками

Мумія із Лаври: стежте за руками
Фото: Микола Тарасенко і Анджей Нівинський в Одеському археологічному музеї біля саркофага Несмут із Баб ель-Гусусу. До 1959 р. він зберігався у Києві

Єгипетська мумія із Києво-Печерської лаври може належати представнику царського роду, що жив понад 3 000 років тому.

Навесні минулого року відвідувачі Києво-Печерської лаври вперше за багато років і тільки впродовж одного дня могли побачити предмети зі Стародавнього Єгипту, що зберігаються у сховищах Лаври. Серед них — мумія людини, а також найбільша в Україні мумія крокодила. Хоча фахівці завжди знали про їхнє існування, донедавна вони так само не мали до них доступу. До останнього часу не було зрозуміло, як ці речі потрапили сюди, де їх знайшли у Єгипті й навіть стать мумії, не кажучи вже про деталі її походження. Лише протягом останнього року єгипетські експонати з Києво-Печерської лаври починають розповідати нам свою історію. Але запитань щодо них залишається значно більше, ніж відповідей, і дуже ймовірно, що в найближчий рік чи два ми станемо свідками вельми цікавих відкриттів.

Дослідженням єгипетських експонатів із Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника займається старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Микола Тарасенко. Також ними зацікавилося кілька закордонних учених. Зокрема, у червні дослідити ці пам’ятки до України приїхав професор Анджей Нівинський із Варшавського університету (Польща). «Дім інновацій» поспілкувався з обома науковцями і готовий розповісти вам усе, що сьогодні відомо про єгипетські мумії та саркофаги із Лаври.

Мумія із Лаври: стежте за руками

Кришка саркофага XXI династії та мумія людини, що надзвичайно добре збереглася

На початку травня минулого року Міністерство культури України повідомило, що у фондах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника один із його співробітників «виявив справжню давньоєгипетську мумію».

Насправді ж про існування цієї мумії в заповіднику чудово знали. За радянських часів її виставляли в музеї атеїзму при Лаврі, де за бажання її міг побачити будь-хто. Але кілька останніх десятиліть до мумії не мали доступу навіть ті поодинокі науковці в Україні, яких вона могла цікавити, — єгиптологи та антропологи.

П’ятого травня минулого року цей артефакт уперше за багато років показали журналістам, а 18 травня — у Міжнародний день музеїв його могли побачити вже всі охочі. Мумія людини лежала в єгипетському саркофазі, а поряд було виставлено дві антропоморфні кришки від саркофагів і ще одну мумію — крокодила. Це і є повний список речей із єгипетської колекції, що зберігається в Лаврі. Власне, крім них у Києві єгипетські старожитності є в музеї Ханенків та Національному музеї історії України (НМІУ), але більшість із них так само не можна побачити в постійній експозиції.

Сьогодні всі предмети зі Стародавнього Єгипту перебувають у фондосховищі Лаври і звичайні відвідувачі їх не можуть побачити. Зате дослідники нарешті отримали до них доступ. Дещо вони вже зуміли дізнатися і розповіли нам, але найголовніші відкриття, схоже, все ще попереду.

Заплутана історія речей

Майже всі речі зі Стародавнього Єгипту, що є в наших музеях, потрапили в Україну понад сто років тому, часто — в позаминулому столітті.

«Як це можливо, щоб вони досі лишалися недослідженими, і чому ми не знаємо, як і завдяки кому вони тут опинилися?» — такі питання часто ставлять люди, які раніше не цікавилися цією темою.

Речі зі Стародавнього Єгипту, що зберігаються в наших музеях, справді часто мають заплутану історію і вивчені недостатньо. Про деякі з них узагалі до останнього часу не було відомо майже нічого, як-от про київський папірус Книги мертвих, про який раніше писав «Дім інновацій».

Для цього є принаймні кілька різних причин. Серед них — дві світові війни, через які пам’ятки евакуювали та викрадали, а їхні документи зникали. Потім експонати могли повертатися, але не завжди на попереднє місце і навіть не завжди до тої самої країни. Зрештою, багато речей просто загинуло у вогні чи під завалами.

Крім того, в мирний час одні музеї закривалися, а їхні експонати передавали до інших, причому інформація про них губилася в архівах. Часто відомості про походження старожитностей від самого початку були неповними або хибними. Скажімо, якщо хтось на початку минулого століття купив саркофаг із мумією в Каїрі, то сьогодні не так просто з’ясувати, чи та мумія справді лежала в цьому саркофазі кілька тисяч років, чи її підклали туди щойно, аби виставити на продаж повний комплект і отримати кращу ціну. Якщо говорити конкретно про мумію людини з Лаври, то її поставили на облік лише 1977 р. Виходить, що до того, за документами, її ніби там і не було.

Ну й, нарешті, сьогодні в Україні фахових єгиптологів менше, ніж пальців на одній руці, тому фізично вони не можуть охопити все й одразу. Як ми вже говорили, до експонатів у Лаврі ще недавно вони практично не мали доступу.

Рідкісна книга

Якщо ви дослідник, а до фондосховища вас не пускають або ж воно на іншому континенті й ви не маєте коштів на таку поїздку, то, на щастя, є ще один вихід — каталоги. Дослідники, що працювали до вас, зібрали інформацію про музейні колекції та помістили її в книгу. Ви можете придбати її або взяти у бібліотеці, щоб отримати необхідні відомості.

Це в теорії. А на практиці єгипетські колекції з України дуже погано відображені в каталогах (ця проблема тою чи тою мірою стосується всього пострадянського простору). Мабуть, найповніший такий каталог уклали єгиптологи Світлана Ходжаш та Олег Берлєв — Catalogue of the Monuments of Ancient Egypt: From the Museums of the Russian Federation, Ukraine, Bielorussia, Caucasus, Middle Asia and the Baltic States. Він був виданий 1998 р. англійською мовою у Швейцарії. Лише в ньому ви знайдете інформацію про речі з Лаври. Щоправда, сам каталог ви навряд чи знайдете в Україні. Якщо побачите його копії — вважайте, що вам дуже пощастило. Але й це ще не все.

«Він об’ємний, з великою кількістю ілюстрацій, він дає загальне уявлення про те, що є в музеях. Але це лише уявлення, оскільки часто там дуже мало інформації про походження цих предметів, там дуже неякісні фотографії цих предметів — вони всі виключно чорно-білі, — розповідає Микола Тарасенко. — Там є фото 20-х і 30-х рр. минулого століття, і часто ці фотографії не робилися спеціально для каталогу».

До того всього, за словами науковця, у великому каталозі не обійшлося без помилок. Все це означає, що коли ви хочете досліджувати якусь річ, вам треба побачити її на власні очі.

Що ж вдалося з’ясувати за останній рік про єгипетські експонати з Лаври?

Бог води й розливу Нілу

Стародавні єгиптяни муміфікували не лише людей, а й тварин, наприклад, кішок, птахів та крокодилів. Останні, зокрема, уособлювали Себека (або Собека) — бога води й розливу Нілу.

Ім’ям Собек називають і одну з найвідоміших у світі мумій крокодила завдовжки 4 м, що зберігається у Британському музеї. Про її дослідження навіть відзняли документальний фільм. Крокодил із Лаври завдовжки близько 160 см також вважається досить великим і точно — найбільший в Україні (невеликі мумії його родичів є в Одеському археологічному музеї).

Рік тому, коли його презентували публіці, виглядало так, що в крокодила зовсім немає лап, але потім з’ясувалося, що втрачено лише праві лапи, а з лівого боку, на якому він лежав, лапи є.

Мумія із Лаври: стежте за руками

Довжина мумії крокодила із Лаври — близько 160 см

До недавнього часу не було відомо, звідки до Лаври потрапила ця мумія. Микола Тарасенко дізнався, що 1860 р. мумію крокодила подарував археологічному музею при університеті Святого Володимира (сучасний КНУ ім. Т. Шевченка) випускник цього закладу, лікар Йосип Шкуратовський. Найімовірніше, саме він і привіз її з Єгипту в середині ХІХ ст.

За радянських часів університетський музей було закрито, а його колекцію старожитностей у 1920–1930 рр. передали спочатку до Всеукраїнської академії наук, потім — до музейного містечка у Києво-Печерській лаврі та, зрештою, — до Центрального історичного музею ім. Т. Шевченка (нині НМІУ). Після Другої світової війни крокодила вже остаточно передали до лаврського музею. Досліджень самої мумії ще не здійснювали, але Микола Тарасенко впевнений, що це було б цікаво.

Каїрський розпродаж

Удалося з’ясувати, як до України потрапила і решта єгипетських речей — саркофаг, дві антропоморфні кришки та мумія людини.

У 1904 р. відкрився Київський художньо-промисловий та науковий музей імені Государя Імператора Миколи Олександровича. Сьогодні це Національний художній музей України на вулиці Грушевського. Спеціально для нього відомий київський меценат Богдан Ханенко придбав у Каїрському музеї понад 130 предметів єгипетської старовини, серед яких були й згадані речі. Каїрський музей почав працювати лише 1903 р., його колекція на той момент активно формувалася, і тому речі, які були в неідеальному стані або з якихось інших причин не оцінювалися надто високо, можна було цілком легально придбати у лавці при музею. До речі, цей розпродаж тривав аж до 70-х рр. минулого століття.

Тут слід забігти наперед і сказати, що предмети, які понад сто років тому не цінували високо, сьогодні можуть сприйматися фахівцями зовсім інакше, і ми до цього ще повернемося.

Після революції колекція теперішнього художнього музею була націоналізована, а 1926 р. її передали до Всеукраїнського музейного містечка, що відкрилося при Лаврі. Лаврське археологічне зібрання, на жаль, зазнало втрат під час Другої світової війни, а доля значної частини дрібних речей, таких як прикраси, амулети, статуетки та посуд, залишається невідомою.

У 1991 р. дві кришки саркофагів із лаврської колекції експонували на виставці в Москві, а після того всі єгипетські речі залишалися у фондосховищі Лаври, недоступні ані для огляду, ані для вивчення аж до минулого року.

Жриця Амона у незвичній перуці

Спочатку розберемося із жіночою кришкою. Вона, безумовно, належала жінці — про це свідчить положення рук уздовж тулуба. З огляду на стилістику ще раніше було відомо, що ця річ датується кінцем ХХV династії (680–656 рр. до н. е.).

Мумія із Лаври: стежте за руками

Жіноча перука саркофага XXV династії має нехарактерні для своєї епохи закруглені назовні пасма.
Такий елемент на саркофагах того періоду трапляється надзвичайно рідко

Олег Берлєв прочитав на цій кришці, що похована під нею жінка була жрицею — «співачкою у (внутрішньому) приміщенні Амона». Амон був спершу місцевим богом у Фівах, а коли Фіви стали столицею Єгипту, його культ набув державного значення.

Олег Берлєв також прочитав її ім’я як «Менат», що означає «годувальниця». Микола Тарасенко не погоджується із таким прочитанням імені та вважає, що його слід читати «Нейтдіс(ет)». Це перекладається як «Нейт-дала-їй-народження». Нейт була одною з богинь у Стародавньому Єгипті, а подібні за формою імена, як вважалося, надавали людині особливого захисту з боку того чи того божества.

Але найцікавіше — це перука. Її пасма не прямі, як на більшості антропоїдних саркофагів, а закруглені назовні. Схожі перуки можна побачити на кришках ранньої XVIII династії, а потім мода на них зникає. Але ж ця кришка належить до пізнішої XXV династії! Річ у тім, що епоху XXV–XXVI династій часто називають Саїським відродженням, оскільки в цей час митці нерідко наслідували образотворчі мотиви минулих епох — такі, як ця перука із завитками.

Микола Тарасенко стверджує, що такий тип перук на саркофагах є надзвичайно рідкісним. Єдиним відомим йому аналогом є жіночий саркофаг, який зберігають у Копенгагені. Він належав жінці на ім’я Ткалібіс і має схожу за формою перуку, хоч і відмінну за стилем розпису. Копенгагенський артефакт так само датується XXV династією, як і жіночий саркофаг із Лаври.

Мінлива мода на саркофаги

У нас лишаються саркофаг, мумія, що в ньому лежить, і кришка, щоб накрити саркофаг із мумією, — тобто комплект. Принаймні таке враження могло скластися у відвідувачів експозиції минулого року і так міг думати Богдан Ханенко, коли купував ці речі.

Чи є вони справді комплектом — до недавнього часу достеменно не було відомо, але зараз ситуація потроху з’ясовується.

Саркофаг і кришка, з огляду на їхню стилістику, належать до XXI династії.

«У кінці XIX — на початку XX ст. мода й інтерес єгиптологів були зовсім іншими: саркофаги XXI династії зовсім не були популярними і їх вважали ледве не низькопробними знахідками, — розповідає Микола Тарасенко. — Часто такі знахідки навіть не згадувалися у звітах, тим паче їх не описували і не фотографували».

Саме тому сучасному досліднику складно з’ясувати, з якого саме поховання походить той чи той саркофаг цього періоду. Парадоксально, але за понад сто років погляди єгиптологів змінилися і саркофаги саме цієї епохи зараз вважають надзвичайно цікавими з художнього погляду, а їхньому дослідженню приділяють багато уваги.

Брама жерців

Одна з найбільших та найцінніших знахідок епохи XXI династії — колективне поховання жерців Амона у Фівах — тодішній столиці Єгипту в районі сучасного міста Луксор. Це поховання отримало назву Баб ель-Гусус, що перекладається з арабської як «Брама жерців».

Історія цього скарбу склалася так, що одну його частину влада Єгипту залишила у країні, а іншу розділили на 17 приблизно рівноцінних наборів і подарували правителям різних держав, зокрема і Російської імперії. Після двох світових воєн та змін політичної карти світу сліди багатьох саркофагів та інших речей із Баб ель-Гусусу загубилися, і віднаходять їх лише сьогодні.

Для дослідження пам’яток із цього поховання навіть було створено міжнародний Bab el-Gasus Project зі штаб-квартирою в Університеті Коїмбри (Португалія). Кілька останніх років Микола Тарасенко працював у рамках цього проекту і з’ясував долю більшості великих речей із так званого лота № 6, або «Російського лота», які свого часу потрапили до Одеси, а звідти — до інших міст України, а також до Росії, Польщі та Фінляндії.

Він не виключає, що чоловіча кришка від саркофагу, що зберігається у Лаврі, може походити із Баб ель-Гусусу — на користь цього свідчить її стилістика. Сьогодні зрозуміло, що цей предмет абсолютно точно не є частиною лота № 6, але деякі речі, що не були подаровані іноземним правителям, виставляли на продаж у Каїрі, і Богдан Ханенко цілком міг придбати одну з них.

Чи справді це так, можна з’ясувати завдяки архівам Каїрського музею. Сторонніх дослідників туди не допускають, тому ще минулого року пан Тарасенко надіслав каїрцям запит, але відповіді поки що не отримав. За його словами, колеги з Єгипту часто не квапляться із відповідями на подібні запити.

Мумія із Лаври: стежте за руками

Анджей Нівинський, Ніка Лаврентьєва і Микола Тарасенко готують спільну монографію про так званий лот № 6 із Баб ель-Гусусу

Саркофаг із провінції

У середині червня до України приїхав польський єгиптолог, професор Варшавського університету Анджей Нівинський. Понад 40 років він досліджує релігію Стародавнього Єгипту, зокрема, приділяє особливу увагу саркофагам та поховальним папірусам XXI династії.

Разом із Миколою Тарасенком та колегою із Москви Нікою Лаврентьєвою пан Нівинський зараз готує спільну монографію, присвячену згаданому лоту № 6. В Україні його цікавили насамперед саркофаги із цього самого лота, що зберігаються в Одесі. Але перед тим як поїхати до Одеси, професор відвідав Лавру, щоб ретельно оглянути єгипетські експонати і прочитати лекцію про власні археологічні дослідження у Єгипті. Своїми першими враженнями він поділився із нами.

Мумія із Лаври: стежте за руками

Професор Анджей Нівинський із Варшавського університету понад 40 років досліджує релігію Стародавнього Єгипту

Зокрема, Анджей Нівинський підтвердив, що так само, як і кришка, корпус саркофага належить до періоду XXI династії, а точніше — був виготовлений десь у період 980–850 рр. до н. е.

«Хороше питання — звідки походить цей саркофаг? Я знаю багато саркофагів періоду XXI династії із майстерень Фів. Ці фіванські майстерні були гіршими чи кращими, але всі вони мали певний спільний почерк, або стиль, який дає змогу сказати, що ця річ зроблена у Фівах. Щодо цього саркофага, то в мене є враження, що він не з Фів. Можливо, він походить із Верхнього Єгипту — неподалік од Фів», — каже професор.

Якщо це справді так, то корпус саркофага із Лаври не може походити із Баб ель-Гусусу.

Мумія, але не та

А от стосовно мумії Анджей Нівинський абсолютно переконаний, що вона не із цього саркофага.

Річ у тім, що спершу в цій труні було поховано тіло, муміфіковане дуже неякісно. Рідина з нього вилилася в саркофаг і сильно пошкодила зображення на споді. А мумія, яку ми бачимо сьогодні, зроблена дуже якісно, і очевидно, що це не вона.

«Ця мумія походить із того періоду, коли муміфікація була на дуже високому рівні, — каже професор Нівинський. — Ви можете зняти усі бинти, і мумія залишиться цілою. Для більш пізніх мумій характерна ситуація, коли та рідина чи смоли, якими були просякнуті бинти, за тисячі років руйнували не лише ці бинти, але й саму мумію. Тому, коли ви її розгортаєте — то фактично ви її знищуєте. <…> Мумія має руки, схрещені на грудях. Таке положення було характерно для царських мумій XVIII і XIX династій. Ми не можемо виключити, що в цій ситуації маємо справу із мумією, що походить із царської родини».

Звісно, це зовсім необов’язково мусить бути сам володар держави, але, наприклад, хтось із його дітей. До речі, стать мумії досі невідома. Побутувала думка, що це жінка, та без якихось доказів чи обґрунтувань. Антропологи поки що не працювали з мумією, але такі плани є.

Мумія із Лаври: стежте за руками

Телевізійні репортажі та публікації про лаврську мумію рік тому побачили за межами України, і артефактами зацікавилися й інші зарубіжні дослідники. Бажання дослідити мумію виявили антропологи з Інституту еволюційної медицини Цюріхського університету (Швейцарія). Вони планують приїхати до нас та разом з українськими колегами здійснити інструментальні дослідження київської мумії. Це дасть змогу дослідити «історію хвороби» цієї людини і, можливо, визначити причину її смерті. Крім того, швейцарці хочуть зробити генетичні аналізи — це може допомогти з’ясувати родинні зв’язки померлого.

***

Крім Києва, в Україні єгипетські мумії або їхні частини зберігають в Одесі, Дніпрі, Львові та Золочеві. Після того як широкого розголосу набула колекція із Лаври, науковці із Цюріха зацікавилися ними й готові досліджувати їх також.



Leave a Reply