«Потрібно акуратно відділити науку від її імітації», – Юлія Безвершенко

0
1592
Безвершенко

Юлія Безвершенко розповіла «Дому інновацій» про реформу науки, новостворений Науковий комітет і його задачі, а також, коли чекати від нашої науки «проривів».

«Українську науку необхідно реформувати!» Цю тезу поділяють і самі науковці, і чиновники, і платники податків, за рахунок яких наука існує. От лише розуміють вони реформи часто зовсім по-різному. Серед «рецептів гарантованого успіху» пропонують і замінити керівника НАН України, і взяти курс на «корисні розробки» як головний продукт наукової діяльності.
Але ті, хто слідкує за подіями в науковій сфері, знають, що реформи вже відбуваються. Хоча й не так швидко і легко, як би хотілося.

Зокрема, 30 травня було обрано перший склад Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Створення цього нового органу передбачає закон «Про наукову та науково-технічну діяльність», прийнятий в кінці 2015 року. Рада повинна стати консультативно-дорадчим органом при Уряді і відігравати важливу роль у побудові стосунків між наукою, владою та реальним сектором економіки.
Про задачі Наукового комітету, а також про хід і перспективи реформи науки «Дім інновацій» поговорив з одним із архітекторів наукової реформи, вченою-фізиком Юлією Безвершенко.

Хто вона

Кандидат фізико-математичних наук, молодший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, старший викладач кафедри фізико-математичних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», заступник голови Ради молодих вчених НАН України, віце-президент ГО «Unia Scientifica», член робочої групи із підготовки закону «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Про склад Наукового комітету

Перший склад Наукового комітету дає надію. Значну частину людей я знаю як науковців високого рівня з міжнародними зв’язками, як людей, готових працювати задля кращого майбутнього української науки.

Треба розуміти, що ті рішення, які Кабмін буде приймати на основі рекомендацій Наукового комітету, не завжди будуть популярними. Тому дуже важливо, щоб цей орган користувався значною довірою серед науковців. І в цьому контексті, на мою думку, Ідентифікаційному комітету вдалося обрати його склад не лише за буквою, але й духом закону.

Про швидкість реформ

Склад Наукового комітету мав бути затверджений ще минулого року. Затримка більш ніж на півроку свідчить про те, що Кабмін на даний момент не може швидко та ефективно впроваджувати ті реформи, які сам розпочав.

Так само було і при створенні Ідентифікаційного комітету. Після того, як спеціальна конкурсна комісія обрала його склад, Кабміну знадобилося кілька місяців для його затвердження. Уряд пояснює затримку тим, що необхідно було перевірити кандидатів на конфлікт інтересів, і довго не могли розібратися, як саме це робити. Але факт залишається фактом – затвердження тривало надто довго.

Перше засідання Ідентифікаційний комітет провів в жовтні минулого року. Далі оперативно були напрацьовані необхідні документи. Але для оголошення конкурсу йому було потрібне положення про Національну раду з питань науки та технологій, щоб потенційні кандидати до Нацради розуміли, які в них будуть обов’язки та повноваження. Так от, Уряду нічого не заважало працювати над цим положенням, починаючи з 16 січня 2016 року (дата набрання чинності закону – ред.), але затвердив він його лише в квітні поточного року. Знову зволікання.

Тепер Кабмін повинен затвердити список членів Наукового комітету, а також сформувати і затвердити список членів Адміністративного комітету. Виникає питання: скільки часу це займе? Раніше ніж це станеться, Нацрада не зможе розпочати роботу. А в неї так багато нагальних задач, що члени Наукового комітету можуть опинитися в умовах цейтноту, коли їм скажуть, що «ось список того, що ви мусите зробити за кілька місяців».

Про найперші задачі Нацради«Потрібно акуратно відділити науку від її імітації», - Юлія Безвершенко

Одна із першочергових і головних задач Наукового комітету – створення Національного фонду досліджень.

  1. По-перше, він повинен розробити положення про Фонд.
  2. По-друге, виступити Ідентифікаційним комітетом для Наукової ради Національного фонду досліджень, тобто, члени Наукового комітету Ради повинні будуть обрати членів Наукової ради Фонду – його головного органу управління.
  3. Ще одна задача – розробка нової системи оцінювання результатів наукової діяльності установ, оскільки діюча система державної атестації не витримує критики.

Далі, вже восени Нацрада має заслухати та оцінити звіти головних розпорядників коштів на науку (НАН України, галузеві академії, міністерства тощо) про стан використання коштів на наукову та науково-технічну діяльність і отримані результати. Після цього  Нацрада повинна внести пропозиції до Держбюджету на 2018 рік.

Також до кінця року має бути розроблена національна Дорожня карта Європейського дослідницького простору. Це нарешті дозволить більш ефективно використовувати можливості, які Україна має як асоційована країна у рамках програми «Горизонт 2020».

Про робочі групи

Дуже важливо, щоб почав працювати механізм робочих груп Нацради. Справа в тому, що 24 людини, делеговані науковою спільнотою до Нацради, просто фізично не зможуть виконувати всі необхідні функції. Тому закон передбачає створення робочих груп із тих чи інших напрямків, до яких будуть залучатися вітчизняні та міжнародні експерти. Це дозволить запустити паралельні процеси для виконання нагальних задач та максимально використати експертну спроможність наукової спільноти. Проекти рішень, розроблені робочими групами, будуть виноситися на розгляд Наукового комітету, а далі – за умови його схвалення – на розгляд Нацради.

Про місце Національного фонду досліджень

Сьогодні фінансування науки в Україні влаштоване наступним чином. Існують так звані головні розпорядники бюджетних коштів на науку. Згідно законодавства, їх близько тридцяти: НАН України, галузеві академії наук, МОН, інші міністерства, у підпорядкуванні яких є наукові установи, тощо. Національний фонд досліджень буде ще одним головним розпорядником коштів на науку і, так само, як і решта, матиме свій рядок у бюджеті.

Фінансування науки буває базове та конкурсне (або проектне)

Базове фінансування науки це те, що йде на утримання будівель, інфраструктури, зарплату наукових працівників – тобто, дозволяє забезпечити сталість та тривалість досліджень. Тоді як конкурсне фінансування науки виділяється під конкретну задачу. Так ось Фонд буде розподіляти кошти саме на конкурсній основі.

Лікнеп:

Національна рада України з питань розвитку науки і технологій складається із двох комітетів – Наукового та Адміністративного. До складу Наукового комітету входить 24 вчених, що мають визначні наукові здобутки та бездоганну репутацію. При цьому, вони не можуть бути керівниками наукових установ чи вищих навчальних закладів і виконують свою роботу в Нацраді на громадських засадах. Персональній склад Наукового комітету обирає спеціально створений Ідентифікаційний комітет і затверджує Кабмін.
Кабмін також призначає склад Адміністративного комітету. Він формується із 24 представників центральних органів виконавчої влади, що обіймають посади не нижче заступників керівників, а також представників НАН України та галузевих академій наук – не нижче віце-президентів. Також, до його складу входять представники університетів, наукомістких підприємств та інших структур, пов’язаних із наукою.

Про базове фінансування

Іноді лунають пропозиції перевести всю науку на конкурсне фінансування, а від базового зовсім відмовитися. Тут багато нюансів, але усталена світова практика така, що базове фінансування є завжди (хоча співвідношення між базовим та проектним фінансуванням в різних країнах може суттєво відрізнятися). Але коли я кажу, що базове фінансування науки має бути, це не означає, що воно має бути для будь-кого, і навіть не треба запитувати, чим саме займається ця установа. Повинна запрацювати нова система державної атестації наукових установ, яка допоможе з’ясувати, які установи показують справді хороші результати, а які взагалі мають до науки лише формальне відношення, або не займаються нею на належному рівні. Будь-які реорганізації та оптимізації мережі наукових установ можливі лише після серйозної роботи по виявленню реального стану речей. Для цього необхідно провести незалежну експертизу із врахуванням кращих міжнародних практик та при залученні закордонних фахівців. Це вимагає значних ресурсів – фінансових, людських і часових, але без цього ми не зможемо зрушити з місця. Причому в правильному напрямку.

Про ефективність наукової діяльності

Діюча система атестації діяльності наукових установ проводиться за застарілими методиками, і розглядати її серйозно для оцінки ефективності того чи іншого інституту не можна. Поки що єдиною альтернативою старій системі є затверджена у березні Методика оцінювання наукових установ Національної академії наук України. Для її розробки було залучено досвід німецької Наукової асоціації імені Лейбніца. А на початку червня її затвердили як обов’язкову, і вже цього року за її допомогою оцінять перші 29 установ НАН. Ця методика передбачає, що оцінювання проводять експертні групи, які складаються із людей, у яких немає конфлікту інтересів. Це дуже серйозний досвід, він новий для України, і я знаю, що ним уже зацікавились колеги з інших галузевих академій наук. Сподіваюсь, що він ляже в основу нової системи державної атестації наукових установ, яку має розробити Національна рада з питань науки і технологій і затвердити Кабмін.

Про оптимізацію НАН

За результатами оцінювання наукових установ за новою методикою будуть прийматися відповідні організаційні рішення.

  1. Варіант перший: в установі все чудово – настільки чудово, що навіть можна дати їй більше базового фінансування. Ми залишили таку опцію, хоча, зрозуміло, що збільшувати фінансування сьогодні практично нема звідки.
  2. Другий варіант: в установі все чудово, вона має отримувати таке фінансування, як вона отримувала.
  3. Третій варіант – з установою не все гаразд. Разом із такою оцінкою йде детальний рапорт, про те, в чому саме полягають проблеми. В такому разі установі дають кілька років щоб їх виправити, і, після цього, знову призначають перевірку.
  4. Ну і найгірший варіант: в установі все погано, установа потребує реорганізації або ліквідації.

Але в останньому випадку все не так просто. Логічно, що коли ви закриваєте неефективну установу, її фінансування треба розподілити між ефективними інститутами, що продовжують працювати. Але наразі в нас немає механізмів, які можуть забезпечити таку фінансову гнучкість на належному рівні.

Разом із тим, очевидно, що кошти на науку в нашій країні обмежені, тому потрібно акуратно відділити науку від її імітації, а вивільнені ресурси спрямувати на живе і стратегічно важливе. Це, в свою чергу, має призвести, зокрема, до реорганізації структури НАН. Сподіваюся, що в керівництва Академії вистачить політичної волі на відповідні кроки.

Звісно, аналогічні процеси треба запустити і в галузевих академіях наук, в інших державних наукових установах для того, щоб чітко розуміти, що насправді відбувається. Тільки в цьому випадку може йтися про оптимізацію мережі наукових установ, про яку так часто говорять можновладці.

Про наукові прориви та інновації

Щось проривне – чи то наукові результати, чи наукомісткі інновації – не може виникати на рівному місці. Щоб вони з’явилися, ми повинні забезпечити певну температуру в цьому термостаті. Коли в науку будуть приходити кращі уми і залишатися в ній, коли люди побачать перспективи, отримають доступ до найкращої дослідницької інфраструктури і зможуть якісно співпрацювати на міжнародному рівні, коли буде свобода наукової творчості, тоді температура термостату буде високою, і на цьому високому середньому фоні будуть виникати піки – ті самі «прориви», про які часто запитують наших науковців. А питання про корисні винаходи повинно адресуватися не лише науковцям, які виживають в умовах тотального недофінансування науки, толерантного відношення держави до псевдонауки та плагіату і відвертої зневаги до професії науковця, а й кожній українській владі, включно із сьогоднішньою: що саме вона зробила, щоб ці винаходи з’явились?

Підписуйтесь на наш канал у Telegram