Пророки у своїй вітчизні. Частина I.

0
443
Пророки в своем отечестве
Як українські нейрохірурги рятують життя за допомогою досвіду, сучасних технологій та методик

Які можливості вітчизняної нейрохірургії та чому українцям із новоутвореннями та патологіями головного мозку не потрібно збирати гроші на лікування за кордоном.

За даними МОЗ, щодня в Україні не менше 15 осіб отримують страшний діагноз – «пухлина головного мозку». Щорічно вітчизняні нейрохірурги в середньому проводять близько 5 тис. операцій з видалення таких новоутворень. Фахівці кажуть, що за останні роки кількість агресивних пухлин мозку в нашій країні зросла. На жаль, в цьому сенсі Україна в світовому тренді – кількість злоякісних гліом в структурі всіх внутрішньомозкових пухлин зростає.

Як українські нейрохірурги рятують життя за допомогою досвіду, сучасних технологій та методик

Крім новоутворень різного ступеня злоякісності, є й інші лякаючі патології головного мозку – аневризми, гідроцефалія, внутрішньочерепні гематоми. З усіма цими бідами пацієнти опиняються в кабінеті нейрохірурга.

Зазвичай, переживши перший шок після постановки діагнозу, середньостатистичний українець починає шукати інформацію про своє захворювання. І порившись в інтернеті, приходить до висновку, що необхідно терміново збирати гроші на лікування та їхати в Ізраїль, Німеччину чи Італію. Куди завгодно – аби не оперуватися в Україні. Недовіра до вітчизняної медицини – це вже щось на кшталт  національної традиції. А йдеться про операцію на головному мозку, до недовіри домішується гострий страх.

Однак, незважаючи на цілком справедливі нарікання щодо рівня вітчизняної медицини та ряду проблем, які визнають і самі фахівці, можливості та якість української нейрохірургії сьогодні повністю покривають потреби хворих.

В Україні є нейрохірурги, які легко без труднощів конкуренцію розрекламованому британцю Генрі Маршу. Крім того – саме їм часто доводиться виправляти помилки та невдачі своїх закордонних колег, повторно оперуючи українських пацієнтів, які шукали щастя в лікуванні за кордоном.

«Дім інновацій» розпочинає серію публікацій про сучасні методики та обладнання, які використовують в роботі провідні українські нейрохірурги, та знайомить вас з фахівцями, які, незважаючи на колосальний досвід, продовжують вчитися, розвивають та удосконалюють свої досвід та знання. Саме вони – інноватори, люди, які, незважаючи на великий опір та безліч проблем, дозволяють українській нейрохірургії не відставати від західних тенденцій. А в чомусь – навіть випереджати їх.

Як українські нейрохірурги рятують життя за допомогою досвіду, сучасних технологій та методик
Андрій Данчин, полковник медичної служби, доцент, член Конгресу неврологічних хірургів США, лікар-нейрохірург вищої категорії, головний нейрохірург Міністерства оборони, начальник Клініки нейрохірургії Головного військового клінічного госпіталю

Андрій Данчин зі старших класів школи пропадав в операційній свого батька – професора, доктора медичних наук та нейрохірурга вищої категорії Олександра Данчина. Закінчивши медичний, він вступив на військову службу. Разом з батьком Андрій Данчин стояв біля витоків розвитку малоінвазивної нейрохірургії в Україні.

У 1996 році в клініці при військовому госпіталі в Києві видалили перший крововилив за допомогою ендоскопа – тобто, через невеликий отвір. До цього для подібних операцій була необхідна обширна трепанація черепа. Ендоскопічна технологія передбачає наявність відеокамери – вона знаходиться на довгому тонкому металевому інструменті, ендоскопі, всередині якого є декілька робочих каналів. Через них можна засовувати мініатюрні інструменти і з їх допомогою проводити маніпуляції всередині головного мозку. Така технологія, на відміну від великої трепанації, більш безпечна для пацієнта – ризик пошкодити важливі глибинні структури мозку, залишивши людину інвалідом, мінімальний.

Після проведення декількох успішних подібних операцій Данчини в середині 90-х виступили з доповіддю про ендоскопічне видалення гематом на IV міжнародному конгресі в німецькому Марбурзі. Надихнувшись успіхами українських фахівців, професор нейрохірургії Бернард Бауер запросив їх зайнятися науковою роботою в одній з німецьких клінік, де активно розвивали ендоскопічні методики.

Сьогодні Андрій Данчин – один з найсильніших нейрохірургів в Україні, на його рахунку вісім патентів на ендоскопічні операції, докторська дисертація, декілька монографій, сотні успішних операцій на головному і спинному мозку. Крім того, голова клініки при військовому госпіталі – провідний фахівець в країні з ендоскопічного лікування гідроцефалії, а також – з операцій на головному мозку, використовуючи органозберігаючої методики.

«Дім інновацій» поспілкувався з Андрієм Олександровичем про рівень української нейрохірургії, сучасні методики лікування в його клініці та про поштовх в розвитку нейрохірургії, який дали події на сході України.

Про рівень вітчизняної нейрохірургії та клініки при військовому госпіталі

Оцінювати нейрохірургію – філософське питання. Але розвинена вона в Україні не гірше, ніж в Італії чи країнах Східної Європи. В українській нейрохірургії багато гарних лікарів, які вміють добре оперувати. Я оперую майже всі патологічні процеси центральної нервової системи – тобто, і головний мозок, і спинний. У нашій клініці відділення багатопрофільне, тому тут знаходяться пацієнти з різними захворюваннями – і травмами, і захворюваннями центральної нервової системи. Але рівень надання допомоги, я вважаю, такий же, як і в Європі.

В нашій клініці при військовому госпіталі є все необхідне сучасне обладнання – наприклад, тричіпова ендоскопічна стійка Bristol-Myers Squibb з 3D-зображенням, сучасний нейрохірургічний мікроскоп, С-арка – рентгенологічний апарат, що дозволяє робити максимально точні операції на хребті, апарат холодної плазми. Устаткування – переважно європейське чи американське.

Про пацієнтів, які їдуть лікуватися за кордон

Думка, що десь «там» краще, ніж в Україні, існує ще з часів Радянського Союзу. Але я був свідком помилок та невдач з боку західних колег. У мене була пацієнтка зі злоякісним менінгіоматозом – множинними пухлинами головного мозку. Перші дві операції, одна в Німеччині, друга – в Чехії, пройшли вдало. Однак чим керувалися німецькі лікарі під час третьої – незрозуміло. Пухлина була в одному місці, а доступ до неї вони зробили в зовсім іншому. Операція закінчилася невдачею. У нас в клініці такого не буває. Ця жінка в результаті приїхала до нас. Ми подивилися знімки та зрозуміли, що остання операція виявилася невдалою, адже не був обраний оптимальний доступ до пухлини. Тому німцям, коли вони зробили трепанацію черепа, пухлина була не те що не видна – вони не змогли навіть дотягнутися до неї.

Як українські нейрохірурги рятують життя за допомогою досвіду, сучасних технологій та методик

Про гідроцефалію та причини її виникнення

У шлуночках головного мозку є такі структури, схожі на ікринки – хороїдальні сплетення. Вони виробляють ліквор. Він перетікає з двох бічних шлуночків в третій, з третього – через тоненьку трубочку, водопровід мозку, потрапляє в четвертий шлуночок, що знаходиться там, де мозочок та стовбур мозку. І з четвертого шлуночка випливає на поверхню мозку і там всмоктується. Загальний обсяг ліквору – близько 250 мл. Але оновлюється він 3-4 рази на добу повністю. Тобто, з плазми крові хороїдальні сплетення виробляють свіжий ліквор. Якщо водопровід «заклеївся», то виникає перешкода між третім та четвертим шлуночком. Наприклад, внаслідок важкого ГРЗ. І тоді ліквор виробляється, а подітися йому нікуди. І шлуночки починають розтягуватися, ставати величезними, роздутими. У людини виникають головні болі, порушення координації, інтелектуальні розлади.

Про переваги ендоскопічної методики при лікуванні оклюзійної гідроцефалії

Такі операції фізіологічні. Альтернативна методика – це коли людині ставлять пластиковий шунт. І вода з шлуночків мозку відправляється по цій трубці куди-небудь в черевну порожнину чи яремну вену. Ліквор постійно виробляється, але не всмоктується, як годиться, а скидається поза мозком. Через це бувають такі ускладнення, як гіперскидання – мозок залишається абсолютно сухим. Бувають і ускладнення з самими шунтами, адже це – чужорідне тіло. Організм людини буде на нього реагувати негативно, боротися з ним. І через певний час шунт необхідно міняти. А ендоскопічна технологія дозволяє позбавити пацієнта від гідроцефалії без взяких трубок. Якраз сьогодні я оперував людину, у якої шунт не працює. Я взяв хворого на операцію, щоб і шунт цей безглуздий вийняти, і зробити так, щоб людині стало легше. Все пройшло благополучно. Ендоскопічна технологія має свої обмеження. Наприклад, поле огляду досить маленьке. Але вона має і величезні переваги, тому що за допомогою відеокамери можна працювати на тих глибинних структурах, куди жодним мікроскопом і з допомогою великої трепанації не добратися. Адже нейрохірург зашкодить при цьому величезній кількості здорових зон.

Про ризики та ускладнення в нейрохірургії

В усіх клініках є ускладнення – людський організм непередбачуваний. Є пухлини, пов’язані зі стовбуром мозку. У таких випадках перед операцією родичам завжди кажуть, що нейрохірурги будуть видаляти пухлину дуже обережно, але ризик порушення кровообігу дуже високий. Невеликий відсоток ускладнень завжди був, є і буде. Відомий британський нейрохірург Генрі Марш на одній конференції якось показував, як виникає смертельне ускладнення протягом операції з ендоскопічної перфорації дна третього шлуночка при гідроцефалії – якщо використовується якийсь гострий гачок, наприклад, замість прута (спеціального електроду – Ред.). І мембрана Ліліеквіста, в якій необхідно зробити отвір, чіпляється разом з лежачою нижче артерією. Все – це кінець. У вас монітор одразу червоний – ви більше нічого не можете зробити. Ви витягуєте ендоскоп, і звідти під величезним тиском б’є артеріальна кров. Це смертельне ускладнення. Дякувати богу, така доля мене оминула – у нас таких ускладнень ніколи не було. Але я запам’ятав це на все життя. Гострими інструментами на таких глибинних структурах дуже не люблю працювати. Краще я буду 40 хв стояти і все це механічним шляхом розтягувати – без електрики, без марнотратства, розрізання.

Про війну, поранення голови та тканинозберігаючі методики

Події на сході України дали поштовх військовій нейрохірургії щодо хірургічної допомоги пораненим. Все це було в теорії. Що таке нейрохірургія мирного часу? Це лікування складних захворювань, травм центральної нервової системи, а тут – вогнепальні поранення в масовій кількості. Куля та осколок мають гігантську кінетичну енергією та механічні руйнування. Це дуже важкі ушкодження мозку. І нейрохірургу необхідно миттєво приймати правильні рішення, від яких залежить життя пораненого бійця.

Два приклади. Навесні 2015 року я працював в Харківському військовому госпіталі, куди привозили нейрохірургічних поранених. Один військовослужбовець надійшов з проникаючим наскрізним осколковим пораненням черепа – осколок влучив у ліву брову, пройшов через лобові пазухи, пошкодивши обидві лобові частки та вийшов через праву брову. За стандартами НАТО, в таких випадках необхідно робити велику трепанацію черепа та видаляти всю лобову кістку. Беруться великі хірургічні кусачки та викушується кістка там, де ранові отвори від осколка чи кулі, оголюється пошкоджена мозкова оболонка та сам мозок, здійснюється ревізія мозкової рани. Я ж застосував методику збереження кістки, тканинозберігаючу – випиляв ділянку черепа, де пройшов осколок, виконав хірургічну обробку мозкової рани і до кінця операції, побачивши, що мозок запав, поставив лобову кістку на місце. Якщо мозок не вибухає (вибухання мозку – випинання речовини головного мозку через дефект мозкових оболонок та кісток черепа – Ред.), значить, внутрішньочерепний тиск нормалізувався, і бажано повернути на місце кістку. А якщо ти поставив кістку на місце, пацієнт отримав величезний плюс – це фізіологічна тканина, власна, рідна. Таких поранених в подальшому не потрібно повторно оперувати – здійснювати пластику кісток черепа з використанням штучних матеріалів. Мій поранений пацієнт одужав, жодних гнійних ускладнень у нього не спостерігалося.

А 31 серпня 2015 року в клініку нейрохірургії, де я працюю в Києві, надійшов 20-річний хлопчина – він стояв в оточенні біля Верховної Ради, коли хтось кинув гранату. Крім поранення живота, він отримав осколкове проникаюче вогнепальне поранення головного мозку. Коли його привезли, він вже був непритомний. Ми зробили томографію та побачили, що осколок влетів в лоб і долетів до потилиці, розірвавши в декількох місцях мозкову вену – синус – в палець завтовшки. Я терміново взяв пораненого в операційну. І в цьому випадку також застосував тканинозберігаючу технологію. Вхідний отвір в кістці черепа можна використовувати як отвір, що робиться протягом планової операції, тільки його необхідно обробити. Я наклав ще два додаткових отвори, з’єднав їх разом, випиляв ділянку кістки черепа розміром приблизно 6 см на 8 см. Вену ми зашили і зберегли. Мозкову рану ретельно обробили, зупинили кровотечу, видалили дрібні кісткові уламки, відновили герметичність мозкових оболонок і зрештою випиляну кістку поставили на місце. Коли я зайшов на третій день в  відділення реанімації, хлопець сидів в палаті і сам їв.

Про школу та майстерність нейрохірурга

Я пройшов німецьку школу. І вважаю, що всі нейрохірургічні операції повинні бути строго педантичними. Будуть вони педантичними – не буде кровотеч, не буде кровотеч – буде гарний результат. Бувають різні ситуації, не завжди нейрохірурга має під рукою лазер та мікроскоп. Але якщо діагностично зрозуміло, де знаходиться пухлина, ти можеш навіть з бінокулярною лупою, пінцетом, відсмоктувачем та коагуляцією з таким же результатом прооперувати, нічим не гірше. Всі сучасні технології йдуть як доповнення.

Сучасна методика лікування гідроцефалії – ендоскопічна вентрикулоцистерностомія (ендоскопічна перфорація дна третього шлуночка)

Цю ефективну, з мінімальними ускладненнями методику лікування гідроцефалії Андрій Данчин з 2001 року почав одним з перших застосовувати в Україні. Мета операції – перфорація дна третього шлуночка головного мозку та мембрани Ліліеквіста.

Ендоскопічна вентрікулоцістерностомія дозволяє людині назавжди позбутися від гідроцефалії, пластикових трубок в голові і неприємних спогадів про проведений в лікарні часу.

Операція проходить в декілька етапів. Спочатку робиться невеликий розріз 3-4 см в області чола – на волосистій частині голови. В області вінцевого (коронарного шва) видаляється частина кістки черепа та робиться маленький отвір. Потім під великим збільшенням розтинається тверда оболонка мозку. Після чого через «німу ділянку» кори мозку в шлуночки вводиться ендоскоп – на його кінці відеокамера та яскраве джерело світла.

Після того, як нейрохірург за допомогою ендоскопа потрапляє в третій шлуночок, він знаходить за анатомічними орієнтирами між гіпофізом та стовбуром мозку невелику плівку – мембранау Ліліеквіста. Через ендоскоп вводиться спеціальний електрод – прут, за допомогою якого хірург обережно специфічним чином розсікає та розтягує мембрану.

Через цю стому (отвір) починає циркулювати ліквор, звільняючи порожнину шлуночка.

Авторська методика

Під час деяких операцій з перфорації дна третього шлуночка Андрій Данчин, крім звичної та описаної в літературі мембрани Ліліеквіста, зіткнувся з ще однією «перешкодою» – другою мембраною, глибинним спайковим процесом.

«Я не бачив аналогів, допоки не показав методику в Римі в 2011 році, – розповідає нейрохірург. – І не бачив раніше в літературі опису цієї патології. Але я з нею зустрівся. Уявіть, що ви відкрили двері, а за нею – ще одна. Але ви все-таки хочете зайти в будинок. А для цього треба відкрити другі двері. Або ви залишитеся на вулиці. Ця друга мембрана знаходиться майже на стовбурі мозку. З одного боку стовбур, з іншого – базилярна артерія та кістка черепа. Це маленький трикутник розміром 1 см на 0,5 см на 0,5 см. І він заклеєний дуже щільною, як целофановий мішок, спайкою. І що робити? Зупинитися? Закінчити операцію, поставити шунт? Я вирішив, що можна спробувати ці другі «двері» аналогічним методом розтягнути та розсікти. У мене вийшло. І це – сучасна технологія, що застосовується в багатьох країнах світу».

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here