Розмова бізнесменів: чому українські компанії не є інноваційними

Розмова бізнесменів: чому українські компанії не є інноваційними

Як інтегрувати сучасні технології та інноваційні рішення в український бізнес? І хто кого має стимулювати: бізнес – інновації або навпаки?

Партнер «Платформи розвитку інновацій» та співавтор концепції «Стратегія розвитку інновацій в Україні» Дмитро Шестаков (на фото зліва) запитує Євгена Саранцова, співзасновника TradeHub і BlackBox Capital, який був запрошеним спікером Школи глобальних ринків Kyiv-Mohyla Business School [kmbs].

Інновації та бізнес міцно пов’язані між собою. За рахунок чого тримається український бізнес? Чи є він інноваційним?

– Нині український бізнес не є інноваційним. Адже культура втілювати інновації в компаніях не наша, не ми її створили. Інновації приходять в Україну з глобальних ринків, або завдяки конкуренції, або через бажання покращити репутацію.

Чому український бізнес досі не інноваційний?

Думаю, найбільша проблема полягає в його ментальності. Український бізнес упевнений, що вирощені на наших чорноземах хліби і через сто років будуть потрібні світу. Українці переконані, що усе, чого можна торкнутися рукою, вічно матиме цінність і приноситиме успіх. Ми не готові відмовитися від сировинної економіки, її успіху у консервативному бізнесі. А український бізнес, власне кажучи, є консервативним. Адже в Україні домінують ринки, на яких інновації не потрібні або використовуються виключно у форматі «nice to have». В Україні практично неможливо, навіть на рівні дискусії, знайти компанії, які вважають, що без інновацій їм не втриматися на ринку.

Найбільша проблема українського бізнесу – в його ментальності

Чи мають бути визначені пріоритетні напрямки розвитку бізнесу?

– Ці тренди також створюємо не ми. Український бізнес завжди діяв за принципом «поки до нас не прийде сильний конкурент, ми не усвідомимо, що мусимо змінюватися». Напрямки трансформації в Україні також визначаються модою: «круто, щоб усі літали на дронах» або «круто мати blockchain». Проте у дійсності напрямки змін повинні визначатися не модою, а загрозою – наявною або можливою у майбутньому. Для того щоб бачити загрози, потрібно їх навчитися усвідомлювати. Сьогодні українці впевнені, що чорноземи годуватимуть нас і далі, а квартири – це буцімто найкраща інвестиція. Ми поки не усвідомлюємо ці загрози.

Зараз Україна розвиває агросектор. Але якщо йти від загроз, як ви пропонуєте, – які напрямки у цьому сенсі є перспективними? Наприклад, оборонна промисловість, IT, інжиніринг, якщо казати про технічні напрямки.

– Я розглядаю це питання дещо ширше, тому відповім трохи в іншому форматі. Зараз я можу казати про п’ять таких напрямків.

Перший – це зміна поведінки споживача. Наприклад, оборонка. В останні роки середовище стало більш агресивним, унаслідок чого у галузі почався активний рух. Ми відчули потребу у зміцненні національної безпеки та змінили відношення і свою поведінку до напрямку в цілому.

Другий – це зміна бізнес-моделей. Приклад з тієї ж оборонки – безпілотники. Після виникнення загрози на сході Україна стала мало не світовим лідером з їх виробництва. Що змінилося? Змінилося середовище, виникла потреба, причому не комерційна, а з міркувань безпеки, – і ми розробили кращі у світі безпілотні літальні апарати. Змінили бізнес-модель. Зараз ми володіємо вмінням адаптуватися до ситуації. Нам треба навчитись прогнозувати моделі поведінки, готуватися до загрози наперед, а не реагувати на неї по факту.

Зараз ринок капіталу для інновацій майже відсутній

Третій – нам вкрай необхідний розвиток інфраструктури, потрібні зміни у діючому законодавстві. Тут не обійтися без підтримки держави, ця допомога має бути конструктивною і дієвою, а не загрозливою і руйнівною. Це значний пласт роботи, але він дуже важливий. Авторське право, пільги і субсидії для компаній-новаторів та багато іншого потребує уваги з боку держави заради створення привабливого бізнес-клімату в країні.

Четвертий напрямок пов’язаний з потребою у зміні технологій, якими ми сьогодні користуємося. Уявімо, що вже завтра буде створено штучний інтелект, відбудуться нові відкриття у технічних науках. Якщо їх зробили не ми – вони несуть у собі потенційну загрозу. Це варто враховувати.

П’ятий момент – зміна поведінки інвестора. Зараз ринок капіталу для інновацій майже відсутній. У майбутньому інвестори почнуть вкладатися у компанії, які найбільш готові до змін. А показники готовності так чи інакше пов’язані з успішним втіленням у життя напрямків, про які я казав вище.

Що може переконати бізнесмена продовжувати справу в Україні?

– Немає жодної поради, кейсу чи панацеї. Треба звикнути, що світ змінився і цей процес активно триває. Щоб стати інноватором, патріотизму замало, бо ти не можеш бути патріотом поганих доріг чи низької безпеки. Українець любить малу батьківщину, його цікавить власна сім’я, своє рідне місто, найближче оточення та друзі.

Ти не можеш бути патріотом поганих доріг чи низької безпеки

Вже зовсім скоро нам доведеться дуже швидко відвикати від поняття «кількість українців, які проживають в Україні» і звикати до категорії «час, який українець проводить на території України». Ми будемо літати туди, де гарніші умови життя, де кращі конференції, вища безпека, де дітям буде краще вчитися. Ми будемо конкурувати за мешканця країни або ж просто як мешканці почнемо зникати. Українці – дуже волелюбна і свідома нація, ми більш європейські, ніж наші сусіди, нас не прив’язати штучними цінностями.

Як покращити бізнес-клімат в Україні?

– У першу чергу нам потрібно створити таку модель впровадження нових практик, яка б прискорила трансформацію бізнесу, у першу чергу вітчизняного. А для цього темп зростання нашої економіки має подвоїтися. Бо з тією моделлю, яку ми маємо зараз, ми прийдемо до бажаного результату років через 30.

Отже, у першу чергу треба думати про моделі трансформації українського бізнесу в цілому. Нам потрібна модель, яка б ґрунтувалася на кращих міжнародних практиках або яка була б здатна швидко адаптувати ці практики у нашому бізнесі.

Держава теж має долучитися до цього процесу. У нас є інноваційна рада при прем’єр-міністрі, яка має виконувати експертно-дорадчу функцію, але чомусь бере на себе відповідальність вирішувати, що є інновацією, а що не є. А держава має створювати умови і надавати гарантії учасникам зовнішнього та внутрішнього ринку, які вступають у відносини.

Які з інновацій сприятимуть розвитку бізнес-середовища в Україні?

– Відповідь криється у самому запитанні. Особисто я вважаю, що нерідко у наших розмовах «інновація» – це щось матеріальне, якийсь продукт, який може зробити нас відомими або популярними в усьому світі. На мою думку, це хибна установка, яка не принесе Україні користі. Інновація – це процес заміни старого на якісно нове. І цей процес потрібно розгорнути у бік реального бізнесу, який приносить реальні результати. Наприклад, вже сьогодні є інновації, які можуть трансформувати наш агросектор, підвищити обороноздатність, поміняти бізнес-моделі у важливих для країни галузях, здатні покращити інфраструктуру і наповнити бюджет.

Уявімо, що ми створили високотехнологічний товар, який дуже добре продається на експорт. Чи суттєво це вплине на зростання бюджету через рік, два, три? Скоріше, ні. Але якщо ми створимо робочу модель, яка буде залучати інвестиції у трансформацію українського бізнесу, це дасть стрімке зростання в майбутньому. Тому я б сьогодні міняв сам вектор, у якому ведеться дана дискусія.

Не витрачайте гроші на черговий державний стартап, вкладіть їх у трансформацію українського бізнесу!

Наш бізнес має певні запити, і з ними потрібно працювати! Не всі технології – це інновації. Деякі фірми взагалі не знають про дрони, data science, blockchain. Буває, приходиш в українську компанію і дивуєшся: для них новітні технології закінчилися на 1С. Такі приклади показують, що високотехнологічні рішення нічого не варті самі по собі, вартість формується лише моделлю їх використання. А в Україні, умовно кажучи, нам пропонують створити корабель, на якому ми усі разом щасливо полетимо на Марс. Не витрачайте гроші на черговий державний стартап, а краще вкладіть їх в трансформацію українського бізнесу!

Яким компаніям ви симпатизуєте?

– KMBS нещодавно опублікував топ-20 українських інноваційних компаній. Я не з усім згодний, адже десь у половині випадків йдеться не зовсім про інновації. Але саму ідею визначати і називати інноваційні компанії вважаю правильною. Потрібно тільки обрати методологію. Наприклад, у світі найбільш інноваційні компанії визначаються за обсягом бюджету, який вони вкладають у розробки та дослідження. Порядок сум може складати до 4% від виручки. А скільки витрачають «найінноваційніші» українські компанії на пошук інновацій?

Ще один великий ризик, пов’язаний з інноваціями в Україні, – це популізм. Ми забуваємо, що інновації – це реальні наукові дослідження, які підтверджуються конкретними цифрами та зрозумілими результатами. Чим більше ми дискредитуватимемо цю тему, тим більше бізнес втрачатиме до неї інтерес. Тому я закликаю більш якісно підходити до визначення кращих інноваторів, перевіряючи себе та інших – чи дійсно ми говоримо про інноваційну діяльність?

Хто кого має стимулювати? Бізнес – інновації чи навпаки?

– Хороше запитання. Ще три роки тому на Міжнародному економічному форумі ми вели дискусію щодо технологій, а саме – про те, чого від них більше: проблем чи можливостей.

Як тільки технології починають завдавати нам проблем, ми починаємо їх використовувати. Тобто спочатку приходять проблеми, і лише потім, щоб захиститися від них, українці починають використовувати технології. А хочеться, щоб українці випереджали час хоча б на один крок. Мій рецепт – відкриватися новому і не варитися у власному соку.

У наших компаніях необхідно впроваджувати культуру озвучування проблем

Один з відомих прикладів, який я нерідко зустрічаю, – бажання працівників доносити до своїх керівників лише гарні новини. Вони неохоче говорять про проблеми і, що називається, не виносять сміття з хати. З часом така компанія починає перетворюватися на бочку з кислими огірками та задихатися у власному вакуумі. Я вважаю, що в наших компаніях необхідно впроваджувати культуру озвучування проблем. Треба виходити назовні і слухати, чути, розпізнавати можливість. Навіть якщо лише 10% з почутого видалося цікавим для вашої компанії – це чудово! Майбутнє – за взаємодією між компанією та зовнішніми гравцями, за відкритими діалогами.

Ваш найгірший і найкращий прогноз для українського бізнесу через 30–50 років.

– Я вважаю, що ніхто не може зробити такий довгостроковий прогноз. Але я вірю, що українцям вистачить мудрості змінити модель поведінки і перестати трансформуватися лише під тиском проблем. Я вірю, що ми навчимося бачити загрози та випереджати час.



Leave a Reply