Решето по-науковому: як саме технології «витікають» з України

0
338
Решето по-научному: как из Украины «утекают» технологии
Фото: Depositphotos

Науково-дослідні інститути для держави Україна – це terra incognita, незвідана територія, де не видно горизонту. Бюджет виділяє «копійки» на фінансування науки, яких ледь вистачає на покриття мінімальних потреб вчених. При цьому таке важливе питання, як аудит та патентування нових технологій і розробок часто відкладається на завтрашній день.

Але завтра ніколи не настає. Адже патент – дороге задоволення.

Для надійного захисту його потрібно оформити не тільки в Україні, але ще й в інших країнах з розвиненою технологічною економікою. Патенти у США або Китаї вартуватимуть десятки тисяч доларів.

Комерційні шпигуни (або просто «цікаві гості») з інших країн вже довгий час із задоволенням користуються цією вразливістю. Навіщо оформляти угоду на купівлю прав на технологію з інститутом, коли можна просто-напросто переманити до себе на роботу його ключового співробітника «з усіма формулами та кресленнями в голові»?

Декілька сценаріїв

Випадки, коли українські розробники виїжджають разом зі своїми розробками, регулярно трапляються. Але вчені воліють про них дуже не поширюватися. «Нещодавно був випадок, коли співробітниця одного нашого інституту розробила абсорбент, який поглинає шкідливі речовини. Але в нашій країні її розробка довгий час залишалася нікому не потрібною. А ось в одній з країн Європи перспективну співробітницю помітили та запросили на роботу. Тепер європейська компанія розробить засоби хімзахисту – протигази», – розповідає один із співробітників НАН, вважаючи за краще не називати ані свого імені, ні імені колеги.

Українські вчені виїжджають за кордон разом зі своїми розробками

Чимало технологій можуть також «вислизнути» у відкритій формі – через заходи з наукового співробітництва наших інститутів із іншими державами. Наприклад, київський Інститут проблем реєстрації інформації НАН вже не перший рік активно співпрацює з Китайським технологічним університетом (Чжецзян). Китайська сторона регулярно запрошує до себе делегації наших вчених. Вони обмінюються досвідом, порадами. Наприклад, щоб налагодити масове виробництво мікропризм, які допомагають вилікувати косоокість. Для китайців це велика проблема на рівні країни. І вчені з нашого інституту їздять до Китаю декілька разів у рік. Це, безумовно, дуже корисне співробітництво, але наші вчені не мають міжнародних патентів. Є лише українські.

Старший науковий співробітник Інституту проблем реєстрації інформації Іван Горбов визнає, що ризик копіювання технології завжди існує. І, за його словами, патенти від цього не захистять. Він каже, що виручає те, що повністю повторити технологію надзвичайно складно. «Є нюанси, які ми не розкриваємо», – наголошує вчений.

Зникають з поля радарів

Ще один приклад відкритої співпраці – спільний проект команди вчених Харківського фізико-технічного інституту з компанією American Graphite Technologies Inc. (Невада). Американців зацікавило, що в Україні з радянських часів є велика науково-дослідницька база в сфері розробки нових матеріалів з перспективних форм вуглецю. Науковий співробітник інституту Дмитро Виноградов завдяки фінансуванню американської сторони декілька років працював над технологією 3D-друку деталей з використанням графена. Американці не розголошують результати досліджень. Але в разі успіху всі інтелектуальні права на інновацію залишаються за американською компанією. Масове застосування шарів графена у виробництві дозволить здійснити революцію в електроніці. Адже за міцністю та еластичністю цей матеріал перевершує звичний пластик, метал і скло. Але для того, щоб доопрацювати цю технологію для її застосування в масовому виробництві, зацікавлені сторони повинні вкласти чимало коштів у R&D. Ні український бізнес, ні уряд, як правило, не готові братися за довгостроковий проект з невідомою перспективою. Іноземці в таких проектах зазвичай більше зацікавлені.

Спільні проекти з іноземцями відкритий спосіб «витоку» українських технологій

Розробки лабораторії радіо- та оптичної голографії Харківського національного університету ім. В. Каразіна є також цікавими для іноземців. Як розповідав керівник цієї лабораторії Володимир Титар, всі його спроби зацікавити нашими розробками в сфері голографії українську владу провалилися. Зате, японці і корейці, за його словами, заїжджали до Харкова із завидною регулярністю. Одного разу йому навіть запропонували $20 тисяч за продаж патенту. Але він відмовився. Відомо, що Титар брав участь в американському стартапі Bleen в якості наукового керівника. Bleen через краудфандинговий майданчик Indiegogo збирав кошти на створення домашнього голографа, щоб дивитися 3D-відео в домашніх умовах. Зараз доля багатообіцяючого продукту не відома. Стартап зник з екранів радарів. Хто використовуватиме українську голографічну технологію і для чого? Тут немає відповідей.

Є приклади, де виграли всі

Буквально інкубатором для стартапів в сфері розпізнавання образів та зображень став київський Інститут кібернетики в КПІ, де працює один з провідних у світі фахівців у сфері обробки зображень та розпізнавання образів професор Михайло Шлезінгер. На основі напрацювань Інституту був запущений відомий стартап Viewdle, який згодом засновники продали компанії Google за $40 млн. Шлезінгер входив в наукову раду компанії.

Стартап Viewdle, створений на основі українських розробок, Google купив за $40 млн

«Я б це радше назвав взаємовигідною співпрацею в українських реаліях, ніж виносом технологій», – розповідає Віктор Сдобников, керівник стратегічних досліджень та розробки компанії Apostera, що спеціалізується на технологіях комп’ютерного зору. В цьому випадку Інститут дійсно не залишився «біля розбитого корита». Як уточнює Сдобников, у партнерів є спільні патенти, авторами яких виступають співробітники інституту та СЕО компанії Джейсон Мітура. Крім того, у Viewdle та інституту були укладені офіційні контракти з відрахуванням податків.

Як каже Віктор Сдобников, в сфері розпізнавання образів винос технологій у принципі малоймовірний, тому що в цій області експертів не багато. І вони, як правило, знають один одного. «Інвестори та фонди не зацікавлені зробити один проект. Навпаки, їхня бізнес-модель ґрунтується на безлічі проектів. А з поганою репутацією вдруге нічого не вийде», – уточнює він.

Заявку на патент можна подати протягом 12 місяців після дати розкриття суті винаходу

Директор департаменту інтелектуальної власності Мінекономрозвитку Валерій Жалдак радить нашим винахідникам пам’ятати про правило «пільги на новизну», коли вони презентують перспективні розробки. «Розкриття винахідником інформації про його винахід не завадить йому запатентувати на себе винахід за умови, якщо він подасть заявку на реєстрацію патенту протягом 12 місяців від дати такого випадкового (або невипадкового) розкриття суті свого винаходу», – каже він. Це положення є як в українському, так і в міжнародному законодавстві. Так що якщо наші вчені почнуть розуміти, що партнери хочуть з ними спілкуватися тільки заради отримання цінної інформації, завжди є час, щоб підстрахуватися.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

Отправить ответ

Be the First to Comment!

avatar
  Subscribe  
Notify of