Правила життя Стівена Гокінґа – фізика, якого знають усі

0
1444
Правила жизни Стивена Хокинга – физика, которого знают все

Він – один з найвідоміших фізиків і популяризаторів науки у світі.

І це попри те що він уже 30 років не може говорити і півстоліття прикутий до інвалідного візка через хворобу, від якої мав померти в середині 1960-х.

Унікальний, загадковий і геніальний Стівен Гокінґ.

Стивен Хокинг в Кембридже
Стівен Гокінґ в Кембриджі
Photo: Doug Wheller

Фізик-теоретик Стівен Вільям Гокінґ народився 8 січня 1942 р. в Оксфорді (Великобританія). Здобувши блискучу освіту, він від самого початку своєї кар’єри почав ставити «великі» питання – вивчав причини появи Всесвіту, чорних дір та інші теми, що стосуються самих основ світобудови.

У 1963 р. у молодого вченого діагностували надзвичайно небезпечне захворювання – бічний аміотрофічний склероз (БАС). Гокінґу випало тяжке випробування: дуже швидко він мав утратити здатність пересуватися, самостійно харчуватися і навіть дихати…

Лікар, який діагностував у мене бічний аміотрофічний склероз, або хворобу моторних нейронів, сказав мені, що це вб’є мене через два-три роки

Stephen Hawking NASA 50th
50-річчя NASA
Photo: NASA/Paul. E. Alers

Незважаючи на страшний прогноз лікарів, молодий Стівен не припиняв наукової діяльності.

І яке ж було здивування медиків, коли згодом виявилося, що стан його стабілізувався, а хвороба прогресує вкрай повільно. Таким чином Стівен Гокінґ, ще не уславлений як фізик, уже став унікальною людиною – першим в історії пацієнтом з однозначно діагностованим БАС, у якого недуга «зупинилася». І зараз, через 52 роки, втративши майже все рухові функції, він проте живий і продовжує дивувати світ своїми відкриттями.

Про своє захворювання Гокінґ каже так:

Мені складно сказати щось добре про хворобу моторних нейронів. Але ця недуга навчила мене не жаліти себе, тому що в інших бувало й гірше. Я продовжую робити те, що я все ще в змозі робити.

Важко уявити собі, що може відчувати людина, якій сказали, що жити їй залишилися лічені дні. Але у Стівена Гокінґа, коли він дізнався про свою недугу та її наслідки, прокинувся справжній смак до життя:

Коли ваші очікування зводяться до нуля, тоді ви починаєте по-справжньому цінувати те, що маєте.

Стивен Хокинг в невесомости
Стівен Гокінґ в невагомості
Photo: NASA

З кожним роком він публікував дедалі більше наукових праць, робив відкриття, писав популярні книжки, що розповідають простими словами про найскладніші напрями фізики, брав участь у семінарах і лекціях, був «послом науки» в світі звичайних людей – жив повним життям, наскільки це можливо.

Але 1985 р., під час свого візиту до Європейської організації з ядерних досліджень CERN у Женеві (Швейцарія), Стівен Гокінґ захворів на пневмонію. У лікарні його підключили до апарату примусової вентиляції легенів і в такий спосіб підтримували життя вченого… Але згодом, через тяжкість хвороби, лікарі запропонували дружині фізика відключити його від апаратів життєзабезпечення. Після категоричної відмови дружини Стівена Гокінґа транспортували до Кембриджа. Тут, у місцевій лікарні, йому зробили операцію, в результаті якої він зміг знову самостійно дихати, але назавжди втратив здатність говорити.

Тепер, уже багато років, фізик спілкується за допомогою синтезатора мовлення.

Кілька наукових установ та інноваторських компаній пропонували йому вдосконалити апарат, зробити його вимову більш «людською». Але вчений відкидає ці пропозиції, і на це він має свій резон:

Голос, яким я розмовляю, – старий апаратний синтезатор мовлення, створений 1986 р. Я не відмовляюся від нього, тому що я не чув голосу, який подобався б мені більше, і тому що мене з ним ототожнюють.

Прикутий до крісла-каталки, без можливості говорити, Стівен Гокінґ не втрачає сили духу і знаходить у житті багато світлих моментів.

Я живу повним життям, яке мене задовольняє. Моя робота і моя сім’я дуже важливі для мене.

Яким би складним не було життя, завжди є щось, що ви можете зробити і досягти в цьому успіху.

Робота дає вам сенс і мету, без яких ваше життя порожнє.

Таким чином, обмеження в пересуванні, комунікації та повна залежність від допомоги медперсоналу змусили його з головою поринути в роботу – в чисту теоретичну фізику, де людині потрібен, зрештою, лише гострий розум. Феноменальні досягнення Стівена Гокінґа довели, що фантазія, жвавий інтерес до світу і розум людини не знають обмежень, навіть якщо вони замкнені в клітці слабкого і хворого тіла. Вчений дуже скромно коментує свої блискучі відкриття і теорії:

Я лише дитина, що так і не виросла. Я все ще продовжую ставити питання «як?» і «чому?». І, часом, я знаходжу відповідь.

У своїх дослідженнях фізик почав ставити собі питання «як?» і «чому?» про саму суть Всесвіту.

Наука дедалі частіше відповідає на питання, які раніше належали до релігійної царини.

Фанаты Стивена Хокинга
Стівен Гокінґ в супроводженні фанів
Photo: Kosala Bandara

Стівен Гокінґ справді не лише феноменально розумний, а й вельми дотепний.

Він усіляко популяризує науку, аби донести до людей думку: Всесвіт – це об’єкт вивчення фізики, а не щось надприродне. Просто існують закони, які ми ще не відкрили або не усвідомили. Але це не означає, що ми не можемо їх пізнати, – нам, людству, потрібен тільки час.

Я помітив, що навіть люди, які стверджують, що все визначено наперед і що ми нічого не можемо змінити, роззираються навсібіч, перш ніж переходять дорогу.

Стівен Гокінґ зовсім не радий обмеженням, які виникли внаслідок хвороби. Але як надзвичайно обдарована людина з філософським мисленням він знаходить у них і позитивні моменти.

Я не можу сказати, що мої обмежені фізичні можливості допомогли в моїй роботі. Плюс у тому, що вони дали мені змогу зосередитися на дослідженнях без потреби читати лекції чи брати участь у нудних засіданнях комітетів.

Незважаючи на повну віддачу фізиці, всю геніальність і феноменальну інтуїцію, Стівен Гокінґ часом, як і будь-хто з нас, стикався із проблемами в роботі. Але життя навчило його не боятися найжорстокіших випробувань долі, і вчений завжди шукає способи не опускати руки. Ось його рецепт подолання найскладніших перешкод на шляху пізнання:

Безглуздо скаженіти від люті, коли проблема поглинула вас. Що я роблю в таких випадках – я продовжую обдумувати проблему, але працюю над чимось іншим. І часом минає кілька років, перш ніж я знаходжу можливі варіанти подальших дій. Так, чорні діри і втрата інформації забрали у мене 29 років.

Люди не знайдуть для вас часу, якщо ви завжди розлючені або скаржитеся.

Вручение медали Стивену Хокингу
Photo: Victor R. Ruiz

Так, Стівен Гокінґ розуміє, що вже півстоліття він перебуває на межі смерті.

Через це зневірився б хто завгодно, але не людина з такою силою волі, як цей лауреат багатьох премій, котрий, попри важке захворювання, спромігся досягти всесвітнього визнання і слави за життя. До смерті він ставиться філософськи.

Я не боюся смерті, але і вмирати не поспішаю. Спершу я маю зробити ще багато справ.

Я захоплююся багатьма вченими, які вже померли, проте я не можу сказати те ж саме про тих учених, які ще живі. Ймовірно, це пов’язано з тим, що лише в ретроспективі можна побачити, хто зробив важливий внесок.

Стивен Хокинг и группа U2
Стівен Гокінґ і група U2
Photo: Victor R. Ruiz

Не всяка людина з ідеальним здоров’ям і безліччю талантів змогла би похвалитися такими життєлюбством, соціальною активністю, які привели б її до всесвітньої слави, популярності як серед учених, так і в шанувальників літератури, інноваторів, мотиваційних лекторів, наставників. Його мудрість проста: інвалідність – це не фізичний стан, а душевний. Навіть людина з обмеженими можливостями здатна жити повноцінним життям, бути взірцем для інших.

Я порадив би людям з обмеженими можливостями зосередитися на тому, що ваша інвалідність не заважає вам робити добре, і не шкодувати про те, чого вона не дає змоги робити. Не ставайте душевним інвалідом, так само як і фізичним.

Стивен Хокинг с новым компьютером от Intel
Стівен Гокінґ з новим комп’ютером від Intel
Photo: Intel Free Press

І якщо комусь здається, що тільки той здатен стати прижиттєвою іконою, зразком для наслідування, кому доля послала серйозні випробування і хто спромігся пережити їх, – це неправда. На думку Стівена Гокінґа всі ми – різні, унікальні, але кожен з нас наділений даром – людським духом. Цей стрижень присутній всередині кожного. Він є навіть у тих, кому фізичні обмеження не дають змоги робити те, що доступно практично кожному, навіть дитині – ходити, говорити, писати. Саме він дає нам змогу, хай там що, змінювати світ і зазирнути за межі пізнання, робити найбільші відкриття, пізнавати основи Всесвіту, які не відкрилися досі нікому.

Ми всі різні. Немає такого, як «стандартна» або «нічим не примітна» людина, але в усіх нас єдиний людський дух.

– Стівен Гокінґ

Підписуйтесь на наш канал у Telegram