«Уроки щастя»: як в Індії ламають стару шкільну систему

«Уроки щастя»: як в Індії ламають стару шкільну систему
Фото: Manish Sisodia (@msisodia)

У розкладі індійських шкіл в окрузі Делі з’явився новий предмет — «Щастя». «Дім інновацій» розбирався, що являють собою ці уроки й навіщо влада округу ламає усталену десятиліттями систему освіти.

Україна та Індія — здавалося б, що спільного в цих двох країн? Площа Індії в 5,4 рази більше, ніж площа України, а за чисельністю населення вона більше майже у 26 разів! Водночас українців із кожним роком стає трохи менше, а число індійців із кожним роком лише зростає, і зараз Індія друга за чисельністю населення країна у світі. Не менше відмінностей у наших країн у культурі, історії, географії, економіці… Але є критерій, за яким Україна й Індія практично зрівнялися: у нас мало не гірші у світі позиції у «всесвітньому рейтингу щастя». В останньому звіті World Happiness Report (Ranking of Happiness 2015-2017) Індія займає 133 місце з рейтингом 4,190, а Україна — 138 місце з рейтингом 4,103. Тобто українці й індійці відчувають себе приблизно однаково нещасними. І ми говоримо «нещасними», тому що цей «стакан» більше «порожній», аніж «повний», адже максимальна оцінка в рейтингу — 10 балів.

«Уроки щастя»: як в Індії ламають стару шкільну систему

Фото: Manish Sisodia (@msisodia)

Часто, не розібравшись, багато хто списує поганий настрій на брак грошей. Таким людям цей рейтинг дає зайвий привід задуматися про те, що ж ми робимо не так, якщо навіть у набагато бідніших країнах люди відчувають себе більш щасливими. Наприклад, про горезвісне #зубожіння: Україна за рівнем ВВП на душу населення стабільно перебуває не внизу, у ближче до середини списку країн світу. Причому за цим показником Україна поступово повзе в рейтингу вгору: з 2015 року економіка країни стрімко зростає незважаючи на війну. Тільки за рік з 2016 до 2017 паритет купівельної спроможності в Україні зріс більш, ніж на $400. Але в рейтингу «нещастя» ми чомусь у «топі». Так, «не в грошах щастя». Але в чому тоді «нещастя»?

 «Чому діти нещасні?»

Це питання постало перед індійськими активістами і представниками міністерства освіти Індії, що були нажахані тенденцією дитячих і підліткових самогубств. Згідно з даними ВООЗ, у 2012 році серед індійців у віці 15-29 років кількість суїцидів склала 35,5 на 100.000, що є найвищим показником у регіоні. Наприклад, у Бангладеш, сусідній з Індією державі, той же показник складає всього 8,1 — він більш, ніж у 4 (!) рази менше. Для розуміння: кожну годину один студент в Індії здійснює суїцид. І штат, у якому молодих самогубців найбільше, перебуває в трійці найбагатших індійських штатів.

Причиною самогубств у дітей часто стають погані успіхи в школі, а в студентів і випускників — невідповідність очікувань від життя з реальністю, неможливість влаштуватися на роботу, гідну високих оцінок в атестаті. А в школі та університеті муштра, дисципліна й зубріння тільки нагнітають почуття занепокоєння, втоми, стресу. У підсумку — нещасливі діти виростають у незадоволених життям дорослих, а якщо щось йде не так, вони готові навіть накласти на себе руки…

«Прекрасний новий світ»

У національній столичній території Делі за даними 2011 року проживало приблизно 17 млн осіб. Агломерацію, за деякими оцінками, населяє мало не 30 млн осіб. І проблеми, що стоять перед місцевими дітьми й підлітками, нітрохи не відрізняються від тих, з якими стикаються їхні однолітки в інших містах Індії. Але саме тут, у Делі, у державних установах учні від 5 до 15 років на початку липня 2018 року одержали нову «навчальну дисципліну» — «Щастя».

Досі система освіти в Делі була точно такою ж, як у всій Індії. Діти тут вчаться в приватних і державних школах, і, як це буває у всьому світу, навчання в приватних школах більш престижне, і як правило відкриває дорогу до більш благополучного майбутнього для їхніх випускників.

В Індії під час прийому до вищих навчальних закладів дуже серйозно ставляться до оцінок на випускних іспитах у школі: часто для вступу в місцевий університет потрібно отримати на випускних іспитах 98-99% від максимального балу. Тому виснажливе багатогодинне зубріння стало тут нормою, а іспити, як стверджують самі індійці, стали корупційною годівницею для вчителів, директорів шкіл, членів екзаменаційних комісій.

З підвищеними вимогами до оцінок тиск на дітей тільки зростає, а якість освіти як мінімум не підвищується. Самі індійці говорять, що атестат або диплом іноді не означає нічого: «натягнуті» оцінки допомагають вступити в хороший виш або отримати хорошу роботу, але не гарантують, що їхній власник отримав відповідні знання. Так, наприклад, за даними щорічного звіту про стан освітньої галузі в країні (ASER 2017), чверть школярів, які закінчили середню школу (вік від 14 до 18 років), зазнають труднощів із читанням рідною мовою.

Оазис щастя в мегаполісі

Забезпечені індійці до останнього часу не прагнули віддавати своїх дітей у державні школи Делі. Зате в цих школах вистачало дітей із сімей, які не можуть похвалитися високими доходами, і з неповних сімей. У класах тут може бути до 80-90 учнів. Вчителю фізично не вистачає часу, щоби приділити увагу всім дітям у класі.

Система початкової та середньої освіти в Індії свого часу була побудована так само, як і в багатьох інших країнах, включно з Україною. Так, у період індустріалізації школа повинна була зробити зразкових робітників із неписьменних дітей: вони повинні були навчитися рахувати, читати й писати, щоб ефективно працювати на виробництві та в сільському господарстві. Але нові часи кидають нові виклики: у новій економіці все менше потрібні робітники, і все більше — креативний клас. І країна, що славиться своєю STEM-освітою й армією інженерів і фахівців з інформаційних технологій, почала зміну свого курсу.

«Уроки щастя»: як в Індії ламають стару шкільну систему

Маніш Сісодіа і учні
Фото: Manish Sisodia (@msisodia)

Докорінно змінити як ставлення дітей до школи, так і роль школи в житті людини, покликана нова індійська «Навчальна програма Щастя». Один з ініціаторів освітньої інновації — Маніш Сісодіа, заступник головного міністра й міністр освіти Делі. За словами чиновника, він сподівається, що з впровадженням нової програми школярі не будуть зациклені на тому, як стати «найкращими фахівцями», а натомість стануть «кращими людьми». «Краща людина», «випромінюючи щастя» на всіх оточуючих, буде жити усвідомлено, краще працювати, і не буде залучена в корупцію, яка завдає шкоди індійському суспільству.

Саме з цими цілями в Делі проводиться комплексна реформа системи освіти, ініційована правлячою в столичному регіоні партією Aam Aadmi Party («Партія звичайних людей»). «Уроки щастя» належать до третьої стадії реформи. Ця стадія націлена на «гуманізацію» освіти, на створення «людино-центричної школи». Рішення про проведення реформ не було простим, оскільки вимагає серйозних грошових вкладень. Так, наприклад, у 2018 році на сферу освіти в Делі було направлено 26% бюджету регіону. Але політична воля дозволила виділити значні кошти на виховання молоді й у такий спосіб зробити інвестиції в майбутнє Індії.

Сучасна освіта і древнє знання

«Уроки щастя»: як в Індії ламають стару шкільну систему

Фото: Manish Sisodia (@msisodia)

Нову програму благословив Далай Лама. На презентації нового проекту 2 липня 2018 року тибетський духовний лідер, який проживає нині у вигнанні на півночі Індії, привітав уряд Делі з заснуванням нової програми і сказав: «Тільки Індія має можливість з’єднати сучасну освіту з древнім знанням».

Урок щастя проходить щоранку з понеділка по суботи, але кожен раз він може проходити по-різному. У число основних «дисциплін» незвичайних занять входить «усвідомленість» (mindfulness), йога (в основному, дихальні техніки, розслаблення), медитації та повчальні історії (притчі й рольові сценки, які розігрують самі діти).

До розробки програми ініціативна група залучила команду з 40 експертів, до якої увійшли вчителі державних шкіл, психологи, методисти та представники п’яти недержавних організацій, що пройшли чотири раунди відбору. У якості підмоги вони використовували напрацювання інших навчальних закладів і наукові роботи з усього світу.

У результаті напруженої праці були створені три програми для дітей різних вікових груп, посібник для викладача і програма підготовки самих викладачів. Тренування для вчителів проходили на стадіоні в Делі, де десятки тисяч педагогів вчилися вчити дітей бути щасливими. «Якщо людина не знає мови, то нікого не зможе його навчити. Вчителі самі повинні «навчитися щастя». І, пройшовши програму, вони входять у клас із посмішкою — тільки так діти будуть вірити вчителям, які розповідають, як стати щасливими», — кажуть автори курсу.

Робота з помилками

Уроки щастя тривають як звичайні уроки в українських школах — 45 хвилин, а попереду їх відбувається 5-хвилинна медитація. Ніяких строгих правил і муштри: у програмі, як каже Маніш Сісодіа, не передбачено іспитів, що одразу ж ламає систему. Так, досі учні були націлені насамперед на те, щоб отримати високі оцінки. Тут же урок побудований так, що в ньому важливе тільки усвідомлена участь учня в процесі. Ніяких контрольних робіт, домашніх завдань, оцінок і іспитів. І лише час від часу викладачі будуть оцінювати «індекс щастя» учнів, щоби спостерігати прогрес, динаміку поліпшення стану кожної дитини.

Як стверджують автори програми, уроки щастя також допоможуть дітям приймати власні помилки. На тлі гонки за високими оцінками, індійські діти з «комплексом відмінника» насилу переносять ситуації, коли вони не отримують найвищий бал. Й уроки щастя навчатимуть дітей і тому, що помилятися — нормально, і головне — не засмучуватися й не опускати руки.

Програма націлена на розвиток емоційного (EQ) і соціального інтелекту (SQ). Емоційний інтелект вважається експертами однією з найважливіших навичок, що входять у список так званих soft skills. А соціальний інтелект допомагає впорядкувати соціальні взаємодії. Ці навички допомагають розбиратися у своїх емоціях і почуттях інших людей, відкривають можливості продуктивної взаємодії та ефективної командної роботи, а також допомагають людині справлятися зі складними емоційними станами.

«Щаслива дитина легше і краще вчиться, краще спить і має більш міцну імунну систему», — каже Маніш Сісодіа.

«Перше завдання: дихайте»

«Уроки щастя»: як в Індії ламають стару шкільну систему

Фото: Manish Sisodia (@msisodia)

Закриті очі, руки на колінах — діти думають про щось приємне і слухають своє дихання. Стрес, запал, зайва енергія йдуть, діти заспокоюються, і після п’яти хвилин готові до заняття. Самі заняття такі ж незвичайні, як і «розминка». Наприклад, учитель по черзі просить кожного учня добре подумати, і сказати, за що й кому він вдячний сьогодні. Жваве обговорення і все нові приклади допомагають дітям знайти приводи бути вдячними навколишнього світу й людям навколо і з кожним разом відчувати себе трохи краще.

Усвідомлене дихання, коли ти чуєш кожен вдих і видих, усвідомлене написання есе, коли ти слухаєш звук пересування ручки по паперу, усвідомлене прослуховування життєвих історій і притч, коли ти чуєш не тільки те, що читає учитель, і те, що стоїть за розказаною історією, але і яким голосом історія була прочитана — ось інструменти в пошуках себе згідно з новою навчальною програмою.

Учні під керівництвом педагога ставлять короткі сценки, розігруючи ролі, і це допомагає дітям краще зрозуміти емоції один одного. Вони розбирають причину тих чи інших вчинків інших людей. В процесі уроку вчитель допомагає дітям усвідомити, що в житті багато добра, і його потрібно тільки вміти помічати.

І якщо найменших учнів навчають розбиратися у своїх емоціях, то в роботі зі старшими школярами вчителі йдуть далі: підлітки розвивають у собі турботу про ближнього, подяку й повагу, довіру і прив’язаність.

***

На сьогодні ініціатива вже охопила 1000 шкіл у Делі, у ній зайнято 50 тисяч вчителів і близько мільйона школярів. Завдяки їй, як стверджують офіційні джерела, успішність у державних школах помітно покращилася. Батьки дітей, які навчаються в приватних школах, шукають можливість перевести дітей до державних навчальних закладів.

***

Від автора

Я давно цікавлюся психологією людини. Нерідко, коли я дізнавався про якийсь психологічний прийом, що допомагає зняти стрес, розбирався в якійсь своїй емоції, починав розуміти підґрунтя якихось дій людей, я питав: «Чому цього не вчать зі шкільної лави? Це те, що повинні знати й розуміти всі без винятку люди, причому із самого дитинства!».

На наших сучасників обрушилися всі блага цивілізації, і не тільки діти, але й дорослі в умовах добробуту нерідко втрачають життєві орієнтири. А добробут однозначно прийшов: сьогодні людство не вбивають епідемії, у світі практично немає голоду, усі знання цивілізації доступні за одним натисканням на екран смартфона в кишені… Нас навчили боротися за добробут, але не навчили, що з ним робити, коли ми його досягнемо. Й ось люди не розуміють, куди рухатися в цьому житті.

Перехід від стадії стабільності до стадії духовного росту вимагає навичок і умінь, яких нам не дали свого часу. Прості, здавалося б, прийоми допомагають людям розібратися в собі, зрозуміти, що добре, а що погано, знайти в собі своє «я», жити в мирі із самим собою. Якщо не навчити цих прийомів сучасних дітей і підлітків, то їхня свідомість займуть «битви екстрасенсів», гомеопатія, плоска земля під скляним ковпаком світового уряду та інші відверто псевдонаукові й антинаукові теорії. Якщо в душі утворюється дискомфорт, то у свідомості утворюється вакуум, який обов’язково буде заповнений. Заповнити його щастям або ж залишити простір для стресів та упереджень — залежить від нас.