Юрій Власюк: в епоху інтернету особливо важливо щось робити руками

0
227
Mini Maker Faire

Kyiv Mini Maker Faire

Людина може все життя прожити й не здогадатися, що вона – мейкер. Але коли це взнає, то зробить набагато більше користі собі та іншим, запевняє Юрій Власюк. Він уже чотири роки організовує Mini Maker Faire – події, де можна показати й побачити незвичні саморобні штуки: від антропоходу (є такий транспортний засіб) та рукавиць-контролерів до робоконструкторів та простих виробів із металу. Тут багато людей: дорослих і дітей, які гуртуються біля експонатів, уважно слухають винахідників-майстрів, захоплено вивчають дивні штуки.

Організатор Mini Maker Faire розповів навіщо громаді важливо розвивати мейкерський рух

Ці заходи в Україні відбуваються вже чотири роки: у Києві, Львові, Одесі, Харкові – всього було сім подій. І все більше людей дізнаються про мейкерський рух, долучаються до нього та заражають мейкерством інших.

Що це за явище, та чому воно розвивається, нам розповів сам Юрій Власюк.

– Юрію, можете пояснити, хто такі мейкери?

– Спробую. Це ті, хто робить щось руками та головою.

– Отже, програміст – не мейкер?

 – Який пише просто код – ні. А якщо він застосував свою програму до якоїсь залізяки й про свій проект комусь розповів, тоді він мейкер.

– Тобто, це той, хто робить щось нове?

Mini Maker Faire

– Необов’язково. На сайті instructables.com є безліч інструкцій, як зробити все, що завгодно. Їх можна повторити, і навіть така спроба буде мейкерством. Мейкер – це той, хто щось робить руками та готовий про це розповісти, поділитися досвідом, щоб інші могли зробити краще чи просто по-своєму. Колись майстри тримали свої знання в секреті – це була конкурентна необхідність. Мейкери – ті самі майстри, але які поширюють свої знання. Навіть якщо людина робить одні й ті самі стільці, але може дітям розповісти та показати, як тримати рубанок – вона вже мейкер.

– Тобто, це має бути щось корисне?

 – Теж необов’язково. У нас є мейкер Іван Пушечніков, який робить антропохід – це такий велосипедоподібний пристрій, що рухається завдяки різним рухам людини. На ньому можна заробити? Ні. На ньому зручно їздити? Ні. А діти від нього просто пруться. Він їх неймовірно надихає! І навряд чи ми зможемо передбачити, що буде з дітьми, які спробували на ньому покататися – як вони почнуть уявляти цей світ та як працюватиме їхня уява. Але я впевнений: вони менше зависатимуть над екранами, а більше цікавитимуться творчістю, наукою, інженерними професіями.

– Навіщо нам мейкери?

 – По-перше, зараз, коли всі поглинуті інтернетом та гаджетами, робити щось руками – це дуже розвантажує мозок. По-друге, мейкерство розвиває місцеву громаду. Адже коли людина щось робить для себе чи сусідів, вона вже трохи більше заробляє, більше ресурсів залишає в місцевій економіці та менше віддає кудись за океан. По-третє, мейкери поширюють нові знання та підходи, і так вони швидше розвивають спільноту, людство – адже саме на стиках різних знань відбуваються винаходи. Тому наша задача – перезнайомити мейкерів, побудувати мейкерську спільноту міста, області, країни.

Mini Maker Faire

І головне – як показує досвід тих самих США, якщо люди вміють щось робити самі, то вони, як правило, більш самостійні. Причому, не лише в своєму побуті, але й як громадяни. Бо вони вже самі можуть зробити пандус для людей у візках чи «пікалку» на світлофорі для незрячих. Самі поставлять лампу в місці, що погано освітлюється. Такі люди більше відповідальні й соціально, й політично – вони можуть просто розмовляти з владою й наполягати на своєму. Це те, що я, принаймні, бачив у США.

А про вплив мейкерів на локальну економіку я можу розповідати годинами.

– Як ви вирішили робити Maker Faire?

 – Якось я помітив, що мій молодший син все більше зависає перед екраном: чи то смартфону, чи планшету. Я захотів його відволікти від гаджетів, але просто їх заборонити – не вихід. Потрібна якась корисна альтернатива. Тоді звернув увагу: коли син із дружиною робить орігамі, то він так само уважний, як коли грається на планшеті. Тоді я почав шукати майстерні, де щось можна було зробити руками, видання на кшталт «Юного техника», «Техника-Молодежи», «Моделист-конструктор». Натрапив на журнал Make Magazine, підписався на його розсилку. В одній із них видання запросило на ярмарок, і я вирішив про нього дізнатися. Я був вражений, адже звик, що ярмарок – це там, де щось впарюють. А на Maker Faire зовсім інший принцип, і він звучить як слоган: «The Greatest Show and Tell». Тобто «покажи й розкажи». Я подивився, які є ярмарки в світі, почитав їхні Facebook-сторінки, дуже зацікавився.

Mini Maker Faire

А потім якось я з Романом Зінченком (співзасновник мережі іновацій Greencubator – ред.) сидів за кавою й кажу йому, що так і так, хочу зробити такий ярмарок, а мені не вистачає мейкерів. Він такий: «О, я тебе познайомлю з такими». І познайомив: з київськими, харківськими. Тоді я вирішив, що ярмарок треба робити.

– І як його робити?

– Зробити заявку на сторінці американського Maker Faire, пройти співбесіду з їхніми продюсерами та отримати франшизу. А потім в мене була серія дивних збігів. Так, їхав я з Денисом Довгополим, президентом акселератора GrowthUP, в Одесу на відкриття коворкінгу «Термінал 42», і я йому розповів про Maker Faire. GrowthUP вирішив підтримати ярмарок – половина фінансових витрат вже була закрита. Потім нам дуже допомогла Intel – було мало подібних специфічних подій, де б компанія могла про себе вдало нагадати. Перший ярмарок – в 2014 році в Києві – та наступні чотири ярмарки вона нас підтримувала фінансово та була генеральним партнером.

Mini Maker Faire

Фестивальна культура в Києві вже потужна, а тому провести сам захід нескладно, хоча теж довелося трохи напружитися. Потрібно ж забезпечити страхування, пожежну безпеку, швидку допомогу і т.д.  Але набагато складніше було збирати мейкерів, залучати їх, організовувати, пояснювати, готувати їх.

– Вони соромляться?

– Є таке. Проблема у мейкерському русі в тому, що самі мейкери більше часу проводять в гаражах, майстернях, вони так захоплюються своїми витворами, що не мають часу з кимось зустрічатися. Вони часто навіть не знають, що можна спілкуватися, де і як.

Ми з деякими мейкерами вчимося навичкам презентації. Американцям простіше – вони ще в школі їх опановують. А з нашими доводиться разом знаходити формат презентації – як краще показувати продукт чи те, як він створювався.

Mini Maker Faire

Все ж сором’язливі мейкери є всюди. Взагалі, людина, яка щось робить руками, необов’язково, але здебільшого інтроверт. Одного разу ми – організатори Maker Faire – намагались зрозуміти, чому провалився один закордонний ярмарок – просто не прийшли люди. Аналізували й дійшли висновку, що однією з причин було те, що продюсер неправильно спілкувався з мейкерами, не знайшов до них підходів. Тому це дуже важливе вміння – заохотити мейкера. Для когось шукаю підходи я, для когось – моя дружина Світлана.

– Як ви знаходите мейкерів?

 – Зараз для мене це не питання. Я вмію їх шукати. Тим пак, що в Києві їх десятки тисяч, якщо не сотні тисяч. Це нескладно, якщо захотіти. Наприклад, в будь-якій майстерні з обробки дерева із 20 резидентів 2-3 будуть класичними мейкерами: не просто меблі штампують, а, приміром, роблять вази з коріння дерев.

Mini Maker Faire

Ще я прошу всіх: якщо знаєте, що якийсь майстер робить руками цікаві оригінальні речі, давайте мені його контакти. І дають. Так я познайомився із багатьма мейкерами – зараз в моїй базі 600 майстрів тільки в Києві.

– Що потрібно, щоб ви запросили людину на ярмарок?

– В кожному випадку треба дивитися та спілкуватися. Якщо людина вміє показати, як, приміром, зв’язати рядок-два ниток, навчити цього дітей – чом би й ні? Дуже важливо, щоб експозиції чимось одна від одної відрізнялися. В Києві біля тридцяти компаній продають 3D-принтери, якщо всі вони показуватимуть одне й те саме – це нудно. Але якщо хтось покаже надруковані протези, хтось – вироби із гнучкого пластику, хтось – максимально практичні для побуту речі на кшталт ручки для газової плити – це вже краще. Так і намагаюсь готувати мейкерів, щоб вони якось виділялися на фоні інших.

– Скільки платите за франшизу?

 – Не скажу.

– А скільки заробляєте на подіях?

 – Стільки, аби їх окупити та заплатити за франшизу. Якби у нас був фінансовий партнер, який би перекрив фінансові потреби ярмарку, то я б квитки робив взагалі безкоштовними.

– А десь є такі приклади?

 – Є. В іспанському Більбао міська влада повністю сплачує всі витрати місцевого Maker Faire, бо вона зацікавлена, аби люди вчилися новому, опановували нові професії – у них гостре питання з безробіття. Або в Китаї держава компенсує всі витрати, квитки та проживання приїжджим мейкерам – там з усього регіону їх стягують.

Mini Maker Faire

Ми, як можемо, теж намагаємося допомагати учасникам, відвідувачам. Для різних шкіл та гуртків ми робимо спеціальні умови. Для профільних закладів, особливо – для ПТУ, яких в нашій країні все менше й менше. Навіть, якщо це школи роботехніки, що продають послуги навчання дітей – все одно ми в них дуже зацікавлені.

А вчителям навіть даємо квитки. Коли побачили, що на наші ярмарки люди їдуть із якогось далекого села, за свої гроші, щоб потім краще заохотити учнів – ми були вражені. Дуже.

– Ви ще проводите екскурсії в цехи, мейкер-спейси. Навіщо?

Mini Maker Faire

– Люди бачать і дивуються, що щось виготовляти можна тут, а не замовляти все в Китаї. Це підсилює віру в Україну. Люди переконуються, що десяток-сотню прототипів краще зробити в своєму ж місті. Якось я був у Берліні й поцікавився, де можна зробити декілька певних плат, то мені сказали: такий виробник мікроелектроніки є за рогом. За рогом! Дрібні партії ж вигідніше робити в себе, аніж на іншому кінці планети. Так Ecoisme (український стартап, що розвиває домашній енергоменеджмент – ред.) замовив півсотні своїх пристроїв в Україні. Взагалі мікросерійне виробництво дуже корисне для локальних економік, бо гроші ж залишаються в спільноті.

– Хто ваш середньостатистичний відвідувач?

– Колись ми жартували, що наш ідеальний відвідувач – програміст рівня Senior, за 35 років, з дитиною. Це людина, яка років 20 писала код, нічого руками не робила, і тепер у неї певний голод. Бо потрібно ж іще дитину навчати, щоб і вона щось руками робила. І ось він відкриває сайт для мейкерів і бачить, як і з чого зроблена та чи інша схема, і що він теж може подібне зробити.

Mini Maker Faire

Але наша аудиторія виросла. У багатьох батьків є голод. Адже у кожного покоління є свої прагнення: після розвалу СРСР майже всі батьки мріяли, щоб їхні діти були економістами, потім – банківськими працівниками, потім – юристами. Зараз така ж мода на програмістів. Але не може бути такого, щоб 50% народу були програмістами! Є багато дітей, які не розуміють і не хочуть розуміти програмування – просто не сприймають його. Але вони дуже вправні в роботі руками – вони добре відчувають не абстрактні, а конкретні фізичні речі.

Тому ми починали з акценту на технологіях – так спочатку простіше зацікавити людей. А зараз в нас і сегментів більше, і відвідувачі різні. В мене стався шок, коли я побачив, як на минулому ярмарку один літній чоловік із жінкою середнього віку показували фігури з соломи. Діти на тих солом’яних кониках скакали, самі щось із соломи робили – чи вони гірші за тих, хто цікавиться роботехнікою? До речі, ті, хто цікавилися програмуванням чи роботехнікою, теж із задоволенням бавилися з соломою.

– В українських мейкерів є якісь особливості?

– У нас майже ніхто не працює з пропаном. На багатьох закордонних ярмарках для видовищ роблять якісь штуки, що плюють вогнем. А у нас для цього потрібні додаткові дозволи, техніка безпеки.

Mini Maker Faire

Багато хто з малого чи середнього бізнесу відмовляються від участі в ярмарку – не хочуть світитися. Вони роблять за кордон унікальні речі, а в Україні не хочуть привертати до себе уваги. Бояться органів чи ще чомусь. Вони можуть не брати участі, але не відмовляються нам допомагати.

Часто іноземці підкреслюють, що в Україні високий інженерний рівень. В тій самій Америці завжди можна було придбати все, а в СРСР – ніколи й нічого. Наші люди були змушені робити все самі, тому майстерність у них дуже висока. Підхід «do it yourself» у нас у ДНК. Тому я сміюся, коли чую, що в місті-мільйоннику немає мейкерів.

Ось, приміром, у нас була працівниця Інституту космічних досліджень, яка робила «астрономічний купол». Вона бере чорні мішки, розрізає їх, склеює скотчем, ставить вентилятор та надуває купол. Всередині наклеює «зірки», затягує туди людей і розповідає їм дві казки. Після її казок слухачі гарантовано запам’ятовують як мінімум 10 сузір’їв. Тобто, це і мейкерство, і сторітелінг. І головне – конструкція коштує копійки, і її просто розповсюдити по школам. Хоча б креслення розіслати вчителям. До речі, нічого вартого уваги авторка у своєму винаході довго не бачила, поки не переконалася на ярмарку, коли до неї повалили дорослі й діти.

– Скільки приходить на ярмарок людей? Наприклад, на Kyiv Mini Maker Faire?

Mini Maker Faire

– На першому Kyiv Mini Maker Faire було 1800 відвідувачів, на другому – за 2500, на третьому – біля 5000, і цьогоріч на четвертому – теж 5000. Це менше, аніж ми очікували, бо на ті вихідні в травні ми конкурували з багатьма іншими подіями, що зсунулися по графіку через Євробачення. Та якщо на першому ярмарку було півсотні мейкерів, то цього разу – двісті.

– Maker Faire якось впливають на мейкерський рух в Україні?

– Виміряти безпосередній вплив складно. Але напевно, трохи таки міняє. За цей час відкрилися кілька мейкер-спейсів – публічних майстерень – можливо, не завдяки нашим ярмаркам, але в чомусь наші заходи цьому сприяли. Бо можна довго сумніватися, чи буде на них попит, чи ні. Але, побачивши на нашій події людей, їхнє зацікавлення, засновники мейкер-спейсів вирішують їх відкривати. І це на нашу користь, бо чим більше таких просторів, тим більше їхніх резидентів, тим більше цікавих саморобок, тим цікавіші згодом експозиції на наших ярмарках.

Mini Maker Faire

– Коли й де відбудеться наступний Mini Maker Faire?

– 10 вересня проведемо в Одесі. Туди приїдуть багато мейкерів з інших міст. Приходьте – подивитесь, що вийде.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here