Батат потрапив до Полінезії без допомоги людини

Батат потрапив до Полінезії без допомоги людини
Фото: Photo: Dr 방원장

Генетичний аналіз різновидів батату свідчить про те, що він потрапив із Південної Америки до Полінезії понад 100 000 років тому – без участі людини.

Інша назва батату (Ipomoea batatas) – солодка картопля, хоча до справжньої картоплі він ніякого стосунку немає. Батат належить до родини берізкових, а його близькими родичами є декоративні рослини – іпомеї, популярні, зокрема, і в Україні. Лідером із вирощування батату є Китай, а друге і третє місця з великим відривом посідають Нігерія і Танзанія.

Батат попал в Полинезию без помощи человека Батат потрапив до Полінезії без допомоги людини Sweet potato come to be present in Polynesia by itself

Photo: Kiyanka

Родичі солодкої картоплі добре відомі як декоративні рослини

Одна із головних загадок батату полягає в тому, як він потрапив до Полінезії. Адже його батьківщиною є Південна Америка, а в Полінезії батат опинився ще до того, як сюди приплили перші європейці.

Існують два погляди на те, як саме це могло статися. Прибічники одного вважають, що тисячі кілометрів через океан солодка картопля могла подолати лише завдяки людині. А їхні опоненти наполягають на тому, що рослина потрапила на острови Полінезії за допомогою сил природи і участь людини в цьому процесу була непотрібна. Якби вдалося довести, наприклад, що батат не міг самостійно подолати океан, це стало б дуже вагомим аргументом на користь того, що контакти між мешканцями Америки та Полінезії у давні часи справді відбувалися.

З’ясувати, як батат потрапив до Полінезії, було одним із завдань, які поставила перед собою група вчених із Великобританії, США та Перу. У своїй роботі вони проаналізували ДНК майже 200 рослин – власне бататів та їхніх найближчих родичів. Серед них був гербарний зразок батату, зібраний натуралістом Джозефом Бенксом (Joseph Banks) під час плавання Джеймса Кука до Полінезії у 1769 р., – це найстаріший відомий екземпляр солодкої картоплі із Полінезії.

Порівняння його ДНК із ДНК найближчого родича з Американського континенту показало, що їхні шляхи розійшлися понад 100 000 років тому. Оскільки перші люди з’явилися в Полінезії значно пізніше, то очевидно, що батат подолав Тихий океан самостійно – імовірно, разом із океанічними течіями.

Виходить, що історія солодкої картоплі не підтверджує контакти між населенням Полінезії та Америки в давні часи. Втім, це не доводить, що таких контактів не було.

Батат попал в Полинезию без помощи человека Батат потрапив до Полінезії без допомоги людини Sweet potato come to be present in Polynesia by itself

Photo: Nasjonalbiblioteket

Те, що такі контакти в принципі були можливі, у 1947 р. довів Тур Геєрдал своїм плаванням на бальсовому плоту «Кон-Тікі». Остаточно довести чи спростувати наявність таких контактів можуть подальші дослідження, зокрема, в галузі генетики та лінгвістики.