Фокус не вийшов: чому журнал PLOS One відкликав статтю про гомеопатію

Фокус не вийшов: чому журнал PLOS One відкликав статтю про гомеопатію

Як псевдонаука маскується під науку, і що з цим робити.

Учені й популяризатори науки вже багато років борються з поборниками та виробниками гомеопатії. Однак перемогти сліпу віру людей у чудодійні засоби від усього на світі, ефективність котрих жодне серйозне дослідження так і не змогло толком довести, як і раніше, нелегко.

Незважаючи на безліч наукових підтверджень того, що розведена сотні разів речовина нічого не лікує, шанувальників псевдонаукового методу «зцілення від усіх недуг» досі вистачає. Але й науці все ж удається відвоювати свої позиції в цій затяжній війні.

Маленька перемога

Так, на початку травня з авторитетного міжнародного наукового журналу PLOS One відкликали роботу групи російських учених. У статті, опублікованій ще 2014 р., було описано принципи дії так званих «реліз-активних» препаратів.

«Ця довга наукоподібна назва – приклад окозамилювання, – пояснює кандидат біологічних наук, клітинна біологиня і популяризаторка науки Ольга Маслова. – До слова „гомеопатія“ вже є певна недовіра, тому автори відкликаної із PLOS One статті пішли іншим шляхом – постаралися уникнути „простонародних висловів“, зумівши відсікти можливу негативну реакцію, домогтися розгляду і навіть публікації матеріалу в журналі».

Фокус не вийшов: чому журнал PLOS One відкликав статтю про гомеопатію

Кандидат біологічних наук, клітинна біологиня і популяризаторка науки Ольга Маслова

Фото: Віталій Мельник

Редколегія PLOS One засумнівалася в науковій обґрунтованості висновків російських учених, а також запідозрила конфлікт інтересів, про який автори публікації не повідомили.

До слова „гомеопатія“ вже є певна недовіра, тому автори відкликаної із PLOS One статті пішли іншим шляхом

Редакція журналу почала розслідування після того, як відомий російський популяризатор науки, кандидат біологічних наук і член Комісії РАН з боротьби із лженаукою і фальсифікацією наукових досліджень Олександр Панчин і його колега, медична хімікиня Євгенія Дуєва, надіслали в PLOS One кілька листів із критикою публікації.

«У відповідь на вірусні інфекції людський організм виробляє особливі білки – інтерферони, зокрема інтерферон-гамма, – розповідає „Дому інновацій“ Олександр Панчин. – Автори статті брали антитіла до інтерферону-гамма, тобто молекули, що зв’язують цей білок, а потім багаторазово гомеопатично розводили їх. У кінцевому розчині молекул антитіл не залишалося».

Фокус не вийшов: чому журнал PLOS One відкликав статтю про гомеопатію

Популяризатор науки, кандидат біологічних наук і член Комісії РАН з боротьби із лженаукою і фальсифікацією наукових досліджень Олександр Панчин

За словами вченого, автори скандальної публікації стверджують, що внаслідок розведення антитіл утворюються якісь «реліз-активні форми» антитіл, або скорочено «РА-форми». Також, на їхню думку, ці РА-форми можуть впливати на інтенсивність певної хімічної реакції.

«У принципі, це вже суперечить відомим законам фізики й хімії, – коментує Олександр Панчин. – А РА-форми – не більше, ніж фантазія авторів».

Також одною з причин відкликання статті став дизайн дослідження. В офіційному коментарі PLOS One зазначено, що недостатньо докладний опис методології вводив у оману читачів і ускладнював оцінювання роботи російських учених.

Після консультацій зі сторонніми експертами редколегія дійшла висновку, що у відкликаній статті описано багаторазове розведення реагенту – до такої міри, що у використовуваних обсягах не міститься жодної біохімічно активної молекули. І хоча в публікації жодного разу не вживається термін «гомеопатія», фактично все це – опис принципу «дії» гомеопатичних засобів.

Фокус не вийшов: чому журнал PLOS One відкликав статтю про гомеопатію

Крім усього іншого, один з авторів відкликаної статті, член-кореспондент РАН Олег Епштейн, володіє фармацевтичною компанією «Матеріа Медика Холдинг», яка випускає препарати від вірусних та інших інфекцій на основі «реліз-активних» форм антитіл. Про що він та його співавтори вирішили не повідомляти редакції PLOS One. Однак під час розслідування редколегія все ж виявила конфлікт інтересів.

Не втрачайте пильності

З одного боку, відкликання псевдонаукової статті із солідного журналу з доброю репутацією – це чудова новина. Та з іншого – тривожна ознака.

«Звісно, круто, що маємо такий результат – зокрема і завдяки реакції інших учених і популяризаторів, – каже Ольга Маслова. – Але стаття чотири роки провисіла в непоганому журналі. Це черговий знак: не все, що опубліковано в науковому виданні, має апріорі сприйматися як достовірне. По-друге, складно оцінювати успішність будь-якого дослідження, якщо воно проспонсоровано – відкрито або замасковано – кимось зацікавленим у певному результаті».

Не варто сліпо вірити у все, що надруковано в наукових журналах

Так само думає і Олександр Панчин.

«Відомо, що рецензенти далеко не завжди знаходять навіть грубі помилки в дослідженнях. Не варто сліпо вірити у все, що надруковано в наукових журналах», – говорить учений.

За його словами, через те, що автори відкликаної статті використовували термін «реліз-активні препарати» замість уже давно дискредитованого терміна «гомеопатія», рецензенти журналу, які до того ж нічого не знали про компанію «Матеріа Медика Холдинг», могли менш критично поставитися до публікації. І не стали глибоко копати й розбиратися в тому, що таке «реліз-активність».

Ольга Маслова констатує, що з кожним роком з’являється дедалі більше доступної інформації про те, як звичайній людині, котра не має наукового ступеня і достатніх знань, відрізнити справді вагоме дослідження від псевдонаукового, навіть якщо його опубліковано в серйозному міжнародному науковому виданні. Однак псевдовчені не відстають від прогресу і адаптуються до цих змін – зокрема використовують погано знайому читачам наукоподібну термінологію замість дискредитованої старої.

Але існують мінімальні запобіжні заходи, до яких можна вдатися, щоб не йняти віри результатам «неадекватних» досліджень із сенсаційними висновками.

Наприклад, Олександр Панчин радить дивитися, які роботи посилаються на ту, котрою ви зацікавилися, – таку можливість безкоштовно надає Google Scholar.

«Також варто перевірити, чи є першоджерело статтею в науковому журналі, – каже біолог. – Наукові журнали індексуються базами даних Scopus і Web of Science. Якщо так, то варто подивитися, чи не було критики цієї статті й чи не було її відкликано. Якщо все одно залишаються сумніви – показати статтю незалежному фахівцю, який володіє англійською мовою».