Політ на Альфу Центавра: міжзоряна місія NASA на старті

Політ на Альфу Центавра: міжзоряна місія NASA на старті

NASA готується 2069 р. запустити перший дослідний зонд до найближчої зоряної системи – Альфи Центавра. Поки що не існує навіть технологій, які дають змогу зробити те, про що раніше не наважувалися думати вчені, але управління вже будує плани.

Пошуки людиною «братів по розуму» – розумних життєвих форм – дуже стара історія. З давніх-давен люди припускали, що в надрах Землі або «на небесах» живуть інші люди, надприродні сили, боги, герої. Коли пошуки в надрах не увінчалися успіхом, людина стала мріяти про людей на Місяці й Марсі. Зараз, коли експедиції на Марс стали реальністю, з’явилися теорії про життя в інших зоряних системах. І, вирішивши приурочити перший міжзоряний політ до 100-річчя висадки людини на Місяці, агентство NASA починає будувати плани щодо запуску дослідної місії до найближчої зоряної системи.

Згадка про місію з’явилася в документі, підготовленому комітетом Сенату США з асигнувань. У розділі, присвяченому інвестиціям у розвиток космічних технологій, серед інших (включно з місією на Марс) зазначено «дослідження силової установки для міжзоряних перельотів». Тут написано, що попри досягнення NASA у створенні хімічних, ядерних теплових і сонячно-електричних силових установок для космічних кораблів, вони не дають змоги розігнати зореліт до 1/10 швидкості світла. І уряд США закликає NASA створити технологію, яка допомогла б запустити космічний апарат до найближчих зірок, приурочивши старт до 100-річної річниці висадки людини на Місяць у складі місії Apollo 11.

До розгляду рекомендовано двигуни на основі термоядерного синтезу (зокрема з використанням антиматерії та міжзоряний прямоточний двигун Бассарда), анігіляції речовини й антиречовини, спрямованого лазерного променя, сонячного вітрила тощо. Ці та інші технології теоретично мають розігнати зонд «розміром з напівпровідникову пластину» (діаметр 300–450 мм) до 0,1 швидкості світла, що дасть змогу досягти найближчої зоряної системи приблизно за 44 роки.

Природно, що документ було підготовлено у співпраці з NASA, і тому він допомагає зрозуміти, на що роблять ставку в самому управлінні. Наразі, як відомо, команда розробників з Лабораторії реактивного руху NASA (JPL Team) поки не зупинилася на якійсь конкретній технології. Однак розробки іонного двигуна вже стартували, а над сонячним вітрилом працюють у рамках проекту «Прорив» (Breakthrough).

Зазначимо, що потрапити до зоряної системи альфа Центавра в прийнятні терміни, коли одне покоління зуміє спорядити зонд і засвідчити його прибуття до місця призначення, таки непросто. Поки що нашу зоряну систему зміг покинути тільки один космічний корабель, запущений людиною, – це Voyager 1. Він летить уже 40 років зі швидкістю, яка в 10 000 разів менше швидкості світла. А найшвидший космічний зонд Helios зуміли розігнати лише до 250 000 км/год, тобто системи альфа Центавра він зміг би досягти за 18 000 років. Щоб долетіти до найближчих зірок за 44 роки, потрібна десь у 400 разів більша швидкість.

Альфа Центавра

Незважаючи на те що зоряна система в сузір’ї Центавр називається «Альфа» (тобто «найяскравіша зірка сузір’я»), насправді так склалося історично – її назвали задовго до того, як з’ясувалося, що вона складається з трьох зірок. Дві зірки – Альфа Центавра А і Альфа Центавра В – зливаються на небі в одну яскраву зорю. Але третя зірка, видима на небі неозброєним оком, – Проксима Центавра, або Альфа Центавра C, – найближча зараз до Сонячної системи. Відстань до Проксими Центавра становить (4,242 1 ± 0,001 6) світлових років. До якої зірки системи Альфа Центавра вирушить перша місія, поки невідомо.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram