Цього року одразу кілька експериментальних ракет, створених в Україні, здійнялося в небо. І це лише початок.
Сергію Піпку 54 роки, він викладає хімію у Київському національному університеті ім. Т. Шевченко та все життя захоплюється створенням ракет. «Спочатку я навчався за радянськими книгами. А 1998 р. у мене з’явився інтернет», — згадує він. Саме з інтернету конструктор-аматор дізнався про розробки іноземних ракетолюбителів, зокрема американських, які були на голову вищі за вітчизняні. З цього почалася серйозна робота в галузі експериментального ракетобудування.
Зараз Сергій Піпко керує студентським конструкторським бюро NAURocket при Національному авіаційному університеті та може створювати ракетні двигуни та ракети різної складності. У його планах — участь у міжнародних студентських ракетних змаганнях та проведення наукових експериментів із тематики досліджень НАУ.
Борознять простори
З початку року бюро NAURocket зібрало та запустило кілька експериментальних ракет. Над ними працювали студенти не лише НАУ, а й КНУ ім. Т. Шевченка, НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського», Національного медичного університету ім. А. А. Богомольця. У квітні вони запустили під Києвом ракету на висоту 600 м. А у червні ще дві. То були перші запуски ракет, повністю виготовлених студентами.
Студенти NAURocket із експериментальною ракетою
Ракети такого класу можуть підніматися на 2–3 км, але розміри поля, де відбувався запуск, не дали їм такої можливості. Справа в тому, що ракета не завжди летить вертикально вгору, а потім спускається вертикально вниз. З якоїсь причини вона може полетіти убік. «Ми дуже суворо стежимо за безпекою польотів, але зважаємо на гірший варіант», — розповідає Сергій Піпко. Наразі студенти працюють над ракетою, яка зможе злетіти на 5 км нагору. Під її запуск НАУ шукатиме повноцінний полігон».
Запуск експериментальної ракети NAURocket
У квітні на полігоні у Дніпрі свої ракети також запустила технічна школа Noosphere Engineering School – проект асоціації Noosphere та низки університетів. Над ракетою працювали студенти Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, які пройшли підготовку у Noosphere Engineering School, та фізик Вадим Солнцев – ментор цієї школи. Він виконав основну частину роботи.
Запуск експериментальної ракети Noosphere Engineering School на полігоні у Дніпрі
Зворотній відлік
“У нас держава не стимулює створення ракет-носіїв приватними підприємствами”, – розповідає доцент НАУ Наталія Боротканич, організатор хакатону Європейського космічного агентства ActInSpace в Україні.
Приватний космос несподівано заявив про себе в усьому світі, показавши свою ефективність, інноваційність та перспективність. Нові учасники космічної діяльності, наприклад SpaceX Ілона Маска або Virgin Galactic Річарда Бренсона, отримали необхідні законодавчі акти, що регулюють їхні дії з освоєння космічного простору. Це стимулювало розвиток державно-приватного партнерства у космічній сфері та ракетобудування загалом. В Україні все навпаки: згідно із законом «Про підприємництво», виготовленням та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі й космічних, можуть займатися лише державні підприємства та організації, а тому нові типи ракет з альтернативними пусками залишаються на кресленнях.
Експериментальна ракета, створена в Noosphere Engineering School
Експериментальні ракети не вважаються космічними, оскільки не піднімаються до космосу. Теоретично висота зльоту експериментальних ракет може сягати 100 км. Нещодавно американська організація Base 11 оголосила конкурс: студенти, які до 30 грудня 2021 р. зроблять і запустять ракету з рідинним двигуном, здатну піднятися на 100 км, отримають $1 млн
Некосмічні гроші
Єдині, хто зараз фінансує створення студентських ракет в Україні, — це НАУ та Noosphere.
Noosphere витратила близько $200 000 лише на свою Space Engineering School (школу космічної техніки), де розробляють експериментальні ракети. А також підтримує ракетомодельний спорт, який держава майже нічого не вкладає. У 2015 р. Noosphere організувала в Україні чемпіонат Європи з ракетомодельного спорту, а у 2016 р. — чемпіонат світу. Це коштувало їй близько $400 000.
Запуск експериментальної ракети Noosphere Engineering School на полігоні у Дніпрі
НАУ таких грошей не має. Університет більше допомагає організаційно: він надав приміщення для NAURocket та деякого обладнання. Студентів консультують дві лабораторії: композиційних матеріалів та трибології (розділ фізики, що вивчає тертя). Закупівлю матеріалів для ракет профінансувала первинна профспілкова організація студентів та аспірантів НАУ.
Щоб створити наступну, складнішу ракету, NAURocket доведеться шукати спонсорів. «На наукових пікніках у Варшаві ми познайомились із аналогічними клубами Польщі. Так от, для них це нормальна практика і чи не правило хорошого тону — коли всі витрати покривають спонсори», — розповіла голова Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених НАУ Ксенія Семенова.
Компоненти експериментальної ракети NAURocket
За її словами, з вересня НАУ планує ще активніше розвивати напрямок експериментального ракетобудування. У інженерної школи Noosphere також великі плани: створити штатну ракету-носій, а потім вивести розроблені ракети та супутники на всеукраїнські та міжнародні змагання
«Зараз усі хочуть стати айтішниками. Але можливо завдяки нашій роботі більше людей захоче пов’язати своє життя з космічними технологіями», — додає Сергій Піпко з NAURocket.
Світовий ринок космічних запусків зараз оцінюють у $5,5 млрд на рік, а виробництва супутників — у $14 млрд. Причому останніми роками приватні космічні компанії, зокрема SpaceX, відвойовують частку у держав, таких як Росія. Для порівняння, якщо SpaceX минулого року провела 18 запусків, то Росія – 17.
Створення та запуск експериментальних ракет — це не тільки розвага, а й можливість для студентів відточити інженерні навички, щоб українці змогли конкурувати на глобальному рівні.
