Плащаниця — це не просто тканина з зображенням Ісуса Христа у гробі, це глибокий символ скорботи, віри та надії для християн усього світу. У православній та греко-католицькій традиціях її виносять у особливий момент церковного року, коли віряни згадують страждання Спасителя. У цій статті ми розберемо, коли виносять плащаницю, чому це відбувається саме в цей час, як проходить обряд і що він означає для людей.
Тема виносу плащаниці викликає багато питань: коли саме це стається, які традиції супроводжують процес, як готуються до нього храми та парафіяни? Ми зануримося в історичні витоки, розкажемо про сучасні особливості та розкриємо всі деталі, щоб ви відчули урочистість і святість цього моменту. Готуйтеся до подорожі у світ церковних обрядів — буде цікаво, емоційно і дуже пізнавально!
Що таке плащаниця і чому вона важлива
Плащаниця — це великий шматок тканини, часто оксамитовий чи лляний, на якому зображено Ісуса Христа, що лежить у гробі після розп’яття. Цей образ не просто картина — він символізує реальну тканину, у яку Йосип Ариматейський загорнув тіло Спасителя перед похованням. Для вірян це священний предмет, який нагадує про жертву Христа заради людства.
Її важливість складно переоцінити: плащаниця стає центром богослужінь у найскорботніший день року — Страсну п’ятницю. Вона уособлює смерть і водночас натякає на прийдешнє Воскресіння, що робить її символом переходу від печалі до радості. У храмах до неї ставляться з величезною пошаною, а віряни приходять поклонитися їй, ніби торкаючись самої історії спасіння.
Історичне походження плащаниці
Коріння традиції виносу плащаниці сягає перших століть християнства, хоча сучасний обряд оформився значно пізніше. У Євангелії згадується, що Ісуса після зняття з хреста загорнули в полотно — це і є прообраз плащаниці. Проте в Східній Церкві її як окремий богослужбовий предмет почали використовувати лише з XVI століття.
До того віряни вшановували хрест як головний символ Страсного тижня. З часом плащаниця стала невід’ємною частиною обрядів Великої п’ятниці та Великої суботи, замінивши собою деякі давніші традиції. Цей перехід відображає еволюцію богослужінь, коли церква почала більше уваги приділяти емоційному переживанню страждань Христа.
Цікаво, що перші плащаниці не мали зображень — це були прості полотна, які символізували саван. Лише згодом на них почали вишивати іконографічні сцени, що додало обряду ще більшої виразності й глибини.
Коли саме виносять плащаницю: час і день
Отже, коли виносять плащаницю? Головний момент — це Страсна п’ятниця, найскорботніший день Страсного тижня, що передує Великодню. У 2025 році, наприклад, Великдень припадає на 20 квітня, тож Страсна п’ятниця буде 18 квітня — саме тоді й відбудеться винос плащаниці в більшості храмів.
Точний час залежить від місцевих традицій, але зазвичай це відбувається під час вечірньої служби, приблизно о 14:00–15:00. Чому саме в цей час? Тому що, за переказами, саме в третій годині дня (за сучасним ліком близько 15:00) Ісус помер на хресті, і винос плащаниці символізує момент його поховання.
У деяких храмах обряд може починатися раніше чи пізніше, але завжди в другій половині дня. Це не просто формальність — це кульмінація богослужінь Страсної п’ятниці, коли віряни переживають трагедію розп’яття разом із Христом.
Особливості виносу в різні дні
Хоча Страсна п’ятниця — основний день, коли виносять плащаницю, є й інші випадки. Наприклад, плащаниця Богородиці з’являється в храмах напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначають 28 серпня. Її виносять під час вечірньої служби 27 серпня, і вона символізує поховання Матері Божої.
На відміну від плащаниці Христа, її обряд менш поширений і частіше практикується в монастирях чи великих соборах. Але суть та ж: це час скорботи й пошани до тих, хто віддав життя заради віри. У таких випадках плащаниця залишається в центрі храму до завершення свята.
Ще один нюанс — у деяких парафіях плащаницю Христа можуть виносити вже вранці Великої суботи, якщо вечірня п’ятнична служба з якихось причин не відбулася. Але це радше виняток, ніж правило.
Як проходить обряд виносу плащаниці
Обряд виносу плащаниці — це не просто дія, це ціла церемонія, сповнена символізму й урочистості. Усе починається з вечірньої служби Великої п’ятниці, коли священики готуються перенести плащаницю з вівтаря на середину храму. Атмосфера в церкві стає напруженою, тихою, пронизаною відчуттям скорботи.
Під спів тропаря «Благообразний Йосиф, знявши з хреста пречисте тіло Твоє…» плащаницю виносять із вівтаря. Її несуть за чотири кінці — або священики, або старші парафіяни, залежно від традицій храму. Часто процесію супроводжує обхід навколо церкви — тричі, на знак пошани до Святої Трійці.
Після обходу плащаницю кладуть на спеціально підготовлений стіл посеред храму, який називають «гробом». Його прикрашають квітами, пахощами, ставлять свічки — усе це створює відчуття справжнього поховання. Віряни підходять, цілують плащаницю, моляться, а в храмі панує тиша й благоговіння.
Етапи обряду виносу плащаниці
Щоб краще зрозуміти, як відбувається винос плащаниці, розкладемо процес на чіткі етапи. Кожен із них має своє значення й наповнений глибоким змістом. Ось детальний список, який допоможе вам уявити цю подію:
- Підготовка у вівтарі. Перед початком служби священики готують плащаницю, розправляючи її та перевіряючи, чи все готово для виносу. Це тихий, майже інтимний момент, коли храм ще не наповнений людьми.
- Спів тропаря. Починається спів «Благообразний Йосиф…» — мелодія сумна, прониклива, вона задає тон усьому обряду. У цей час священики беруть плащаницю й повільно рухаються до виходу з вівтаря.
- Обхід навколо храму. Триразовий обхід — це кульмінація процесії, коли плащаницю несуть через натовп вірян. Люди стоять із запаленими свічками, а дзвони в цей день мовчать, що додає ще більшої урочистості.
- Покладення на «гріб». Плащаницю кладуть на стіл, прикрашений квітами й пахощами, а навколо неї розставляють лампадки. Це символічне відтворення поховання Христа.
- Поклоніння вірян. Після покладення люди підходять до плащаниці, цілують її, моляться. Цей момент дуже особистий — кожен переживає його по-своєму, із власними думками й почуттями.
Кожен етап продуманий до дрібниць, і разом вони створюють незабутнє враження. Обряд виносу плащаниці — це не просто традиція, а можливість для вірян відчути себе частиною євангельських подій.
Традиції та заборони у день виносу плащаниці
Страсна п’ятниця, коли виносять плащаницю, — це день не лише скорботи, а й строгих правил. Віряни готуються до нього заздалегідь, знаючи, що це час для молитви, посту й роздумів. У храмах і домівках панує особлива атмосфера — тиха, зосереджена, сповнена пошани.
Одна з головних традицій — суворий піст. До моменту виносу плащаниці багато хто взагалі не їсть, обмежуючись лише водою. Після служби дозволяється пісна їжа, але без надмірностей — це день, коли думки мають бути зосереджені на духовному, а не на мирському.
Ще одна цікава традиція — приносити додому свічки з вечірньої служби. Їх запалюють у домі й дають догоріти, вірячи, що це принесе благословення й захист на весь рік. У деяких регіонах, наприклад на Галичині, у Страсну п’ятницю замовкають дзвони — замість них чути лише стукіт дерев’яних калатал.
Що не можна робити в день виносу плащаниці
День, коли виносять плащаницю, має свої суворі заборони, які передаються з покоління в покоління. Вони допомагають зберегти святість моменту й не відволікатися від головного — співпереживання Христу. Ось перелік основних табу, які варто знати:
- Веселощі та гучні розваги. Сміх, музика, танці — усе це під забороною, адже Страсна п’ятниця — день скорботи, а не радості. Навіть діти в цей день поводяться тихіше, відчуваючи серйозність моменту.
- Фізична робота. Прибирати, шити, працювати на городі — усе це відкладають на потім. Віряни вважають, що праця відволікає від молитви й не дозволяє повноцінно пережити страждання Христа.
- Контакт із гострими предметами. Є повір’я, що в цей день не можна брати до рук ножі чи голки — це асоціюється з ранами Христа на хресті. Навіть хліб ламають руками, а не ріжуть.
- Побутові клопоти. Прання, готування складних страв чи косметичні процедури — усе це вважається недоречним. День присвячений духовному очищенню, а не зовнішній суєті.
Ці заборони не просто формальність — вони допомагають вірянам налаштуватися на особливий лад, відчути зв’язок із подіями двохтисячолітньої давнини. Водночас є винятки: наприклад, пекти паски дозволяють, але лише до виносу плащаниці.
Як готуються до виносу плащаниці в храмах і вдома
Підготовка до дня, коли виносять плащаницю, — це окремий ритуал, сповнений турботи й любові. У храмах усе починається за кілька днів: прибирають, готують «гріб», прикрашають його квітами. Священики перевіряють стан плащаниці, адже це головний атрибут богослужіння.
Вдома віряни також не сидять склавши руки. Господині печуть паски вранці Страсної п’ятниці, щоб усе було готово до виносу плащаниці. У цей час у домі панує тиша — голосно розмовляти чи сваритися не прийнято, щоб не порушити святість дня.
Деякі сім’ї заздалегідь купують свічки, готують одяг для походу до церкви. Усе це робиться з думкою про те, що попереду — не просто служба, а зустріч із чимось великим і священним.
Порівняння підготовки в храмах і вдома
Щоб краще зрозуміти, як готуються до виносу плащаниці, подивимося на різницю міжසඅත්තමත්තේ. Ось таблиця, яка показує основні аспекти підготовки в храмах і вдома:
| Місце | Діяльність | Особливості |
|---|---|---|
| Храм | Прибирання | Храм чистять до блиску, щоб усе виглядало урочисто й чисто. |
| Храм | Оформлення «гробу» | Стіл прикрашають квітами, пахощами, ставлять лампадки. |
| Дім | Випікання пасок | Роблять усе тихо, без суєти, до 15:00. |
| Дім | Підготовка свічок | Купують свічки, щоб принести їх додому після служби. |
Як бачите, у храмах підготовка більш масштабна й урочиста, тоді як удома — це тиха, домашня турбота. Але і там, і там головне — настрій: усі дії пронизані повагою до того, коли виносять плащаницю.
Значення виносу плащаниці для вірян
Для вірян винос плащаниці — це не просто обряд, а глибоке переживання. Це момент, коли можна відчути себе поруч із Христом, розділити його страждання й водночас згадати про майбутнє Воскресіння. Плащаниця ніби говорить: «Так, смерть була, але попереду — життя».
Коли люди підходять до плащаниці, цілують її, моляться — це особистий контакт із вірою. Хтось просить прощення, хтось дякує, хтось просто стоїть у тиші, відчуваючи тепло й печаль одночасно. Це час, коли кожен може зупинитися й подумати про головне.
Для багатьох це ще й сімейна традиція. Бабусі ведуть онуків до церкви, розповідаючи про те, коли виносять плащаницю, і чому це так важливо. Так віра передається через покоління, стаючи частиною життя.
Емоційний вплив обряду
Обряд виносу плащаниці залишає сильний відбиток у душі. Ось таблиця з основними емоціями, які переживають віряни:
| Емоція | Опис |
|---|---|
| Скорбота | Сум за стражданнями Христа, відчуття втрати. |
| Надія | Передчуття Воскресіння, світло в кінці тунелю. |
| Спокій | Тиша й зосередженість, внутрішній мир. |
| Благоговіння | Пошана до священного, відчуття величі моменту. |
Ці почуття переплітаються, створюючи унікальний досвід. Винос плащаниці — це не просто подія, це емоційна подорож, яка торкається серця кожного, хто бере в ній участь.
Регіональні особливості виносу плащаниці
Хоча традиція виносу плащаниці поширена в усіх православних і греко-католицьких церквах, у різних регіонах України є свої особливості. Наприклад, на Галичині в день, коли виносять плащаницю, дзвони замовкають, а замість них чути стукіт дерев’яних калатал. Це створює особливу атмосферу — ніби час зупинився.
На Сході України обхід із плащаницею частіше проводять уранці Великої суботи, а не в п’ятницю ввечері. Тут більше уваги приділяють співу й читанню Євангелія, а сама процесія може бути менш пишною. Усе залежить від місцевих звичаїв і розміру парафії.
У великих містах, як Київ чи Львів, обряд часто супроводжується масовими процесіями, де сотні людей із свічками йдуть за плащаницею. У маленьких селах усе простіше, але не менш душевно — там кожен знає один одного, і це додає тепла й згуртованості.
