Кількість дисертацій в Україні зменшилася на 15%, а якість залишилася на тому ж рівні.Кількість дисертацій в Україні за останній рік зменшилася на 15%. Про це під час круглого столу «Чужі серед своїх: хто зайвий в українській науці?», організованого «Домом інновацій», повідомила Нана Войтенко, доктор біологічних наук, член наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій. За її словами, на грудень 2016 року в Україні було захищено 5200 кандидатських дисертацій і 884 докторські. Наприкінці 2017 року кількість кандидатських дисертацій знизилася до 4500, а докторських – до 811. На думку доктора фізико-математичних наук, члена наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексія Колежука, головна проблема не в кількості дисертацій. Для порівняння, у США, за його словами, щорічно захищається близько 50 000 PhD. Але в Україні проблема полягає у змісті дисертацій. По-перше, існує дисбаланс за напрямами. Близько 50% дисертацій, які захищаються в Україні, стосуються педагогіки, економіки, медицини та юриспруденції. І лише 20% – природничих наук, які асоціюються з технологічним прогресом. По-друге, дисертації часто не мають наукової цінності, і їх пишуть заради отримання доплат від держави. «Є, наприклад, такі „дикі“ вчені – вони захистилися, але працюють у держапараті, там отримують доплати й користуються іншими пільгами, не будучи насправді вченими», – зазначає Олексій Колежук. Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України Ірина Єгорченко стверджує, що одна з великих проблем дисертацій в Україні – плагіат. «Що казати, якщо дітей вчать плагіату ще з дитячого садка. Є багато випадків, коли вихователь робить вироби і каже, щоб діти сказали батькам, що це їхня робота», – розповідає пані Єгорченко. Або ж майстрині хендмейду приймають замовлення від школярів на виконання домашніх завдань із трудового навчання. Тобто плагіат – це проблема на рівні всього суспільства. Позиція держави щодо плагіату в науковій сфері така: його наявність мають визначати не вчені, а юридична експертиза. За словами Ірини Єгорченко, вартість такої експертизи часто є непідйомною. Наприклад, у випадку зі скандальною дисертацією Катерини Кириленко, дружини політика В’ячеслава Кириленка, вартість експертизи має становити 360 000 грн. «Тобто держава робить усе можливе, щоб така експертиза не відбулася», – зазначає Ірина Єгорченко. Патентний повірений і віце-президент Асоціації патентних повірених України Петро Боровик вважає, що питання протидії плагіату лежить не лише в правовій площині. «Очевидно, що використання норм закону про охорону авторських прав знизить рівень плагіату. Але академічний плагіат – це явище, яке не може бути припинене лише засобами права інтелектуальної власності», – вважає пан Боровик. На його думку, найчастіше плагіат у наукових роботах – це обман державних органів і суспільства загалом, а не порушення авторських прав третіх осіб. Таким чином, наукове середовище має виробити певний імунітет проти цього явища.

Кількість дисертацій в Україні за останній рік зменшилася на 15%. Про це під час круглого столу «Чужі серед своїх: хто зайвий в українській науці?», організованого «Дім інновацій», повідомила Нана Войтенко, доктор біологічних наук, член наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій.

За її словами, на грудень 2016 року в Україні було захищено 5200 кандидатських дисертацій і 884 докторські. Наприкінці 2017 року кількість кандидатських дисертацій знизилася до 4500, а докторських – до 811.

На думку доктора фізико-математичних наук, члена наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексія Колежука, головна проблема не в кількості дисертацій. Для порівняння, у США, за його словами, щорічно захищається близько 50 000 PhD. Але в Україні проблема полягає у змісті дисертацій.

По-перше, існує дисбаланс за напрямами. Близько 50% дисертацій, які захищаються в Україні, стосуються педагогіки, економіки, медицини та юриспруденції. І лише 20% – природничих наук, які асоціюються з технологічним прогресом.

По-друге, дисертації часто не мають наукової цінності, і їх пишуть заради отримання доплат від держави. «Є, наприклад, такі „дикі“ вчені – вони захистилися, але працюють у держапараті, там отримують доплати й користуються іншими пільгами, не будучи насправді вченими», – зазначає Олексій Колежук.

Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України Ірина Єгорченко стверджує, що одна з великих проблем дисертацій в Україні – плагіат.

«Що казати, якщо дітей вчать плагіату ще з дитячого садка. Є багато випадків, коли вихователь робить вироби і каже, щоб діти сказали батькам, що це їхня робота», – розповідає пані Єгорченко. Або ж майстрині хендмейду приймають замовлення від школярів на виконання домашніх завдань із трудового навчання. Тобто плагіат – це проблема на рівні всього суспільства.

Позиція держави щодо плагіату в науковій сфері така: його наявність мають визначати не вчені, а юридична експертиза. За словами Ірини Єгорченко, вартість такої експертизи часто є непідйомною. Наприклад, у випадку зі скандальною дисертацією Катерини Кириленко, дружини політика В’ячеслава Кириленка, вартість експертизи має становити 360 000 грн. «Тобто держава робить усе можливе, щоб така експертиза не відбулася», – зазначає Ірина Єгорченко.

Патентний повірений і віце-президент Асоціації патентних повірених України Петро Боровик вважає, що питання протидії плагіату лежить не лише в правовій площині. «Очевидно, що використання норм закону про охорону авторських прав знизить рівень плагіату. Але академічний плагіат – це явище, яке не може бути припинене лише засобами права інтелектуальної власності», – вважає пан Боровик. На його думку, найчастіше плагіат у наукових роботах – це обман державних органів і суспільства загалом, а не порушення авторських прав третіх осіб. Таким чином, наукове середовище має виробити певний імунітет проти цього явища.