Печерський суд Києва розглядає безпрецедентну для України справу. Декан факультету інформаційних технологій КНУ імені Тараса Шевченка Юрій Тесля подав до суду позов на старшого наукового співробітника Інституту математики Національної академії наук України Ірину Єгорченко. Приводом для розгляду став виступ Єгорченко у Верховній Раді, під час якого вона назвала Теслю «псевдонауковець».
Юрій Тесля вважає, що ярлик «псевдонауковець» ганьбить його репутацію, і через суд вимагає спростування. Ірина Єгорченко не збирається відмовлятися від своїх слів і каже, що справжній учений просто зобов’язаний викривати псевдонауку – це навіть прописано в Етичному кодексі ученого, ухваленому НАНУ.
Чим може закінчитися ця історія і яке значення має для української науки, з’ясовував «Дім інновацій».
Початок історії
Вперше Юрій Тесля звернувся до суду ще в січні 2017 р Дані про це є в реєстрі судових рішень. Напередодні, 16 листопада 2016 р., у Верховній Раді відбулися парламентські слухання «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні», де виступала Ірина Єгорченко. У своїй промові вона озвучила фразу: «На жаль, навіть у Київському національному університеті декан факультету – відомий псевдонауковець пан Тесля, який невідомо чому навчає студентів».
Саме цей вислів і зачепив декана, який псевдовченим себе не вважає. «Як ви собі уявляєте, що людина, яка все життя займається наукою, керувала створенням і впровадженням багатьох інформаційних систем, першою запровадила поняття матричних інформаційних технологій, розробила теоретичні основи PRP-систем, розробила теорію несилової (інформаційної) взаємодії, на основі якої створено багато прикладних систем у різних сферах, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, вчений, підготувала близько тридцяти кандидатів і докторів наук, керівник проектів і програм найвищого міжнародного рівня, – і раптом бац – із 16 листопада 2016 р. „ти – псевдонауковець!“? За такою логікою всі ці результати слід вважати псевдонауковими? Всі мої звання, дипломи, державна премія, навчання студентів, практична допомога молодим ученим недійсні? Із цим як можна миритися? Вибачте, я просто не уявляю, що так може бути в цивілізованій країні, де вчені знають і дотримуються вимог кодексу професійної етики!» – так Юрій Тесля пояснив свою позицію у відповідь на запит «Дому інновацій».
Тепер він через суд вимагає від Ірини Єгорченко компенсації моральних збитків у розмірі 50 тис. грн. Відповідачем у цій справі декан долучив і Верховну Раду, яка в разі його перемоги зобов’язана буде розмістити спростування на своєму сайті й сторінці на YouTube. А саме – опублікувати рішення суду протягом десяти робочих днів з моменту набуття ним чинності.
Тесля стверджує, що якщо суд визнає його псевдовченим, то у вітчизняній науці та освіті він працювати не збирається. «Зокрема і через те, щоб ніхто не говорив, що в українській науці взагалі та в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка зокрема працюють псевдовчені», – пояснив він.
Хто такі псевдовчені
Поняття «псевдовчений» (або «псевдонауковець») не є протилежним «ученому». Людина може мати науковий ступінь, бути визнаним фахівцем в одному науковому полі, але помилятися в іншому. Науці відомі випадки, коли навіть лауреати Нобелівської премії, здобувши визнання, раптом починали займатися псевдонаукою. У цього явища навіть є окрема назва: «нобелівська хвороба».
Одна з найвідоміших її «жертв» – французький вірусолог Люк Монтаньє. Він і його колега Франсуаза Барре-Сінуссі 1983 р. відкрили ретровірус ВІЛ, який викликає СНІД, а 2008 р. отримали за це Нобеля з фізіології та медицини. У 2011 р. група дослідників, очолювана Монтаньє, опублікувала роботу, де йшлося про те, що молекули ДНК можуть переміщуватися. А саме: вони можуть надсилати слабкі електромагнітні сигнали, які залишають «відбитки» цієї ДНК на воді. Розвинувши цю теорію далі, Монтаньє припускав, що так само і вірус ВІЛ може переміщуватися від однієї людини до іншої безконтактним шляхом. Це «відкриття» зазнало жорсткої критики з боку наукового співтовариства, а сам Монтаньє зажив слави «псевдовченого». Історії відомо кілька десятків нобелівських лауреатів, пізні роботи яких мають всі ознаки псевдонауки.
Від справжньої науки псевдонаука відрізняється, насамперед, недотриманням наукової методології та доказових стандартів. При цьому псевдовчені користуються науковою термінологією, аби надати своїм дослідженням легітимність. Ідеї, які пропагують псевдовчені, часто виглядають захопливо. Тому люди, особливо ті, хто не має наукової бази, охоче в них вірять.
Наступне засідання у справі відбудеться 19 січня 2018 р. Уже відбулося три, але Ірина Єгорченко була присутня тільки на останньому, 27 жовтня. Як виявилося, позивач зазначив неправильну адресу, і повідомлення про попередні засідання надсилалися за адресою, де Єгорченко давно не мешкає. «Про цей позов я дізналася лише нещодавно, коли на Інститут математики прийшов лист, – розповіла вона. – Але як тільки я написала про нього у себе у Facebook, на мою адресу пішли погрози і залякування, мовляв, пропустивши засідання, я порушила закон. На щастя, я вивчила законодавство і знаю, що нічого не порушувала».
Учені – за Єгорченко
Коли про позов проти Єгорченко стало відомо в наукових колах, багато науковців, лідерів думок стали на її захист. Учені навіть зібрали гроші, щоб найняти адвоката. На першому етапі з 9 до 18 жовтня вдалося зібрати близько 10 тис. грн від 22 осіб.
А ось до праць Теслі, зокрема до розробленої ним теорії несилової взаємодії, в науковому середовищі ставляться скептично. За запитом адвоката Єгорченко п’ятеро вчених-фізиків провели позасудову експертизу цієї теорії та дійшли висновку, що вона має псевдонауковий характер. Відповідно до теорії, наприклад, будь-яка матерія – чуттєва. І її поведінка визначається власним ставленням до дійсності. У своїй книзі «Діалоги з Теслею. Теорія Несилового Світу» декан КНУ також заперечує загальну теорію відносності, розроблену Ейнштейном. Тесля пише, що гравітація – це не притягання одних об’єктів іншими. І не викривлення просторово-часового континууму, як припущено в теорії відносності. Це, на його думку, коли одні об’єкти інформують інших про своє існування і ті, отримавши інформацію, відповідно до рефлексів змінюють свою поведінку. Залучені адвокатом Єгорченко експерти виявили, що це твердження нічим не доведено, а дослідження природи показали протилежне.
«Автор теорії демонструє незнання фізичних законів і повне ігнорування результатів фізичних експериментів, які проводилися тисячами вчених протягом сотень років», – йдеться у висновках експертів. Під ними підписалися провідний науковий співробітник Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор фізико-математичних наук Ярослав Золотарюк; завідувач лабораторії сильнокорельованих низькорозмірних систем Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, член Комісії з питань боротьби із лженаукою та фальсифікацією наукових досліджень при Президії НАН України Сергій Шарапов; професор Інституту високих технологій КНУ імені Тараса Шевченка, доктор фізико-математичних наук Олексій Колежук; завідувач лабораторії теорії інтегрованих систем відділу математичних методів в теоретичній фізиці Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор фізико-математичних наук Микола Іоргов; декан факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем КНУ імені Тараса Шевченка, професор, доктор фізико-математичних наук Ігор Анісімов.
Провідний науковий співробітник відділу фізики біологічних систем Інституту фізики НАН України Семен Єсилевський також вважає, що теорія інформаційної взаємодії має цілком явні та недвозначні ознаки псевдонауки. «Все б було нічого, але він примудрився проштовхнути своє дітище в навчальний процес і тепер офіційно читає його студентам. Це при тому, що оце чудо думки в рецензованих журналах не опубліковане і серед професійних фізиків ніде і ніколи навіть не обговорювалося. Ірина Єгорченко мала необережність назвати речі своїми іменами і публічно сказати, що домисли Теслі – псевдонаука. За що і дістала від нього судовий позов», – написав Єсилевський на своїй сторінці у Facebook.
Науковий співробітник Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України Олексій Болдирєв розповідає, що бачив слова підтримки на адресу Єгорченко навіть від колег, які зазвичай налаштовані критично. За його словами, вчені підтримують не стільки Єгорченко, скільки загальний принцип: наукову репутацію захищають у науковій дискусії, а не в суді.
Головне питання – наскільки суд дослухається до результатів наукової експертизи. «Якщо перший в історії України судовий процес доведе можливість підмінити наукову експертизу рішенням суду, то наслідки будуть страшні – це розуміють всі адекватні вчені», – розповідає Олексій Болдирєв. Цей процес може зацементувати систему ще на десятки років уперед: відбити бажання активним ученим публічно обстоювати принципи наукової істини. Адже буде просто страшно вказати на помилки, академічну недоброчесність, плагіат у людини, особливо якщо вона академік, директор або декан. «У багатьох колег були конфлікти із псевдовченими, де лунали погрози, і в мене теж. Тому це не щось абстрактне», – говорить він.
Звідки беруться псевдовчені
Болдирєв нагадує, що в країні повно псевдонауки і псевдовчених у всіх сферах – від археології до медицини. «Наукову спільноту понад півстоліття привчали, що комуністична партія краще знає, як розмножуються клітини і як влаштований Всесвіт. Тоді ж почали сучасну традицію дивитися не на якість наукових досліджень, а на кількість адміністративно-політичних регалій», – пояснює він.
Про це ж говорить і Ірина Єгорченко: «На жаль, на адміністративні посади в Україні часто призначають не заслужених учених, а „своїх“. Це системна проблема».
Псевдонаука несе в собі кілька небезпек. По-перше, псевдовчені підривають імідж української науки в цілому. Найчастіше обиватель не може відрізнити вченого від псевдовченого і на прикладі псевдовченого може скласти враження про рівень всієї науки. По-друге, псевдонаукові твердження руйнують наукову картину світу, можуть призвести до техногенних катастроф і навіть смертей. Про те, чому псевдонаука вбиває, докладно написав у колонці для «Дому інновацій» старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України Антон Сененко.
«Якщо вчені будуть боятися під загрозою судових позовів пояснювати справжню суть речей, збитки бізнесу і держави будуть зростати. Кричущі випадки на кшталт „доктора Пі“ Слюсарчука, сподіваюся, пояснювати не треба. Тому захист права і обов’язку вченого висловлювати свою наукову позицію публічно є надзвичайно важливий і має бути усвідомлений суспільством. А також встановлений рішенням суду, якщо такий вже розпочато», – вважає Болдирєв.
