CBAM може коштувати Україні $7,2 млрд експорту до 2030 року

Європейський механізм вуглецевого коригування імпорту (CBAM) несе для української економіки ризик мільярдних втрат, що охоплюють експорт, ВВП, бюджетні надходження та інвестиційну привабливість. Про це під час зустрічі «CBAM та декарбонізація промисловості: практичні питання та міжнародні можливості» заявила виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак.

За оновленими оцінками аналітичного центру GMK Center, втрати ВВП України через CBAM можуть становити близько $372 млн у 2026 році, а до 2030-го зрости до $1,754 млрд. Втрати експорту оцінюються у $1,431 млрд у 2026 році та $7,248 млрд у 2030-му. Додатково у 2030 році країна може недоотримати приблизно $1,348 млрд податкових надходжень, а потенційні інвестиції можуть скоротитися на понад $1 млрд.

Окремо аналітики оцінюють втрати української металургії від CBAM у 2030 році майже у $1,6 млрд. Найбільше постраждає сегмент прокату — потенційні втрати тут сягають $899 млн. Для сталевих напівфабрикатів цей показник становить близько $558 млн, для чавуну — $96 млн, для труб — $39 млн.

У галузі наголошують, що головна загроза полягає не в самому вуглецевому платежі, а у зростанні собівартості продукції та зниженні конкурентоспроможності українських виробників. Це може призвести до втрати експортних ринків, інвестицій і податкових надходжень.

Ксенія Оринчак запропонувала розглянути механізм, за якого кошти, сплачені українськими підприємствами в межах CBAM, спрямовувалися б на модернізацію виробництва, зокрема на придбання європейського обладнання та технологій для декарбонізації. Альтернативним варіантом може стати запровадження окремого українського механізму добровільного платежу на кордоні з подальшим поверненням коштів підприємствам для фінансування декарбонізаційних проєктів.

За словами Оринчак, ключовим залишається питання готовності Єврокомісії погодити для України спеціальний режим на період війни та післявоєнної стабілізації. Без такого рішення CBAM може стати додатковим чинником деіндустріалізації України.