«Дім інновацій» дізнався, які організації у Німеччині надають гранти й стипендії українським ученим.
Коли держава не виділяє достатньо грошей на науку, вченим доводиться самостійно шукати фінансування. І дуже часто за межами країни.
Тільки 2% вчених в Україні можуть похвалитися, що їх діяльність профінансовано повною мірою. Такими є результати дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення «Дому інновацій». Найкраща ситуація у Києві та в дослідників з 20-річним стажем. Найгірше фінансують розробки молодих науковців і в регіонах.
При цьому не можна сказати, що вчені стукають у всі двері. Те ж дослідження показало, що лише третина опитаних подавалася на гранти, зверталася до бізнесу чи будь-яким чином намагалася залучити гроші під свої розробки. «Є величезний рівень недовіри до міжнародних корпорацій, до грантів. Учені навіть не пробували подаватися, але вже не вірять в успіх», – пояснив керівник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович.
А тим часом європейські організації пропонують безліч програм і стипендій, на які можуть претендувати й українці.
Одна з найактивніших країн Європи щодо підтримки міжнародних колаборацій – Німеччина. Про те, як влаштована німецька система фінансування науки і які можливості вона пропонує українським вченим, під час Німецько-українського форуму молодих дослідників розповіла Оксана Зойменіхт, керівна директорка Німецько-українського академічного товариства.
Німецька наука в цифрах
За даними Федерального статистичного управління Destatis, 2014 р. загальні інвестиції в R&D у Німеччині склали €83,9 млрд. Більша частина цих грошей (69%) зосереджена в бізнес-секторі, 17% інвестицій – у сегменті вищої освіти і 15% – у держсекторі.
У країні функціонує більше 1 000 державних і спонсорованих державою дослідних установ.
Серед них 400 вищих навчальних закладів, 250 інститутів і центрів у рамках чотирьох неуніверситетських дослідних організацій, 40 федеральних дослідних інститутів (як, наприклад, Інститут Роберта Коха). Ще 130 науково-дослідних інститутів фінансується федеративними землями і муніципалітетами.
В R&D зайнято 650 000 співробітників, з яких 361 000 безпосередньо проводять дослідження.
У системі академічної науки Німеччини є 110 класичних університетів і 230 університетів прикладних наук – переважно технічних, орієнтованих на професійну освіту. Серед найсильніших – Технічний університет Берліна, Технічний університет Дрездена, Технічний університет Мюнхена, Штутгартський університет, Університет Карлсруе.
У Німеччині 2,7 млн студентів, зокрема 320 000 іноземців (це 12% всього студентства). Українців там понад 7 000, або майже 2% всіх іноземних студентів у ФРН.
Головні джерела фінансування
Загальну політику в сфері освіти у Німеччині формує Федеральне міністерство освіти і наукових досліджень (BMBF). Воно також фінансує основні інституції та цільові стратегічні ініціативи, підтримує міжнародну співпрацю. Українських учених воно навряд чи зможе підтримати. Адже є негласне правило: національне фінансування має залишатися в межах країни. «Складно пояснити платникам податків, чому своїми грошима вони мусять підтримувати дослідження десь в Україні», – пояснює Оксана Зойменіхт.
А от Німецьке науково-дослідне співтовариство (DFG) співпрацює з Державним фондом фундаментальних досліджень України (SFFRU). DFG – це національне агентство фінансування досліджень, яке видає гранти на співпрацю з країнами, що розвиваються, на пошук спільних проектів (грант покриває поїздки, пошукові семінари). Сприяє розвитку міжнародних мереж дослідників-початківців.
У грудні цього року DFG приймало проектні пропозиції щодо українсько-німецької співпраці в галузі фізики й математики.
Індивідуальні стипендії та гранти на підтримку інтернаціоналізації німецьких університетів видає Німецька служба академічних обмінів (DAAD).
Фонд Александра фон Гумбольдта пропонує індивідуальні стипендії та призи для вчених рівня PhD, а також активно підтримує випускників своєї мережі.
Фінансуванням наукових досліджень займаються і приватні німецькі концерни, у кожного з них є свій фонд. Це Volkswagen Stiftung, Robert Bosch Stiftung, Landesstiftung Baden-Wurttemberg, Bertelsmann Stiftung, Fritz Thyssen Stiftung, BI Fonds та ін. «Це те, що називається industrial funding. Тобто R&D, яке фінансується компаніями, і в кожної з цих компаній свої умови», – розповідає Оксана Зойменіхт.
Наука поза університетами
Поза університетами в Німеччині існує кілька великих дослідних організацій з доброю матеріальною базою і власними партнерськими програмами для вчених з інших країн.
Це, наприклад, Об’єднання імені Гельмгольца (HGF). У його складі 18 центрів, які займаються фундаментальними дослідженнями за шістьма стратегічними напрямками у сфері науки й технологій. А саме: енергетика, земля і навколишнє середовище, здоров’я, аеронавтика і космос, матерія, ключові технології (майбутнє, інформація). Бюджет організації – €4,3 млрд. А загальна кількість співробітників становить 34 400 (в еквіваленті повної зайнятості, FTE).
Об’єднання імені Гельмгольца володіє дослідною інфраструктурою і великомасштабним обладнанням у Німеччині та за кордоном. Бере участь у проектах зі створення європейського рентгенівського лазера на вільних електронах (XFEL), нового прискорювача FAIR, міжнародного експериментального термоядерного реактора ITER, працює з німецькою антарктичною станцією «Ноймайєр III». Також у фокусі робота з даними – те, що називається data science.
Власні програми фінансування досліджень реалізують у рамках фонду Initiative and Networking Fund (наприклад, програма «Міжнародні лабораторії»).
Ще одна велика організація – Товариство імені Макса Планка (MPG). Воно включає 84 інститути й дослідних установи, де зайнято 15 500 осіб (FTE). Вони займаються фундаментальними дослідженнями в галузі природничих та гуманітарних наук. Бюджет організації – €1,87 млрд.
У Товаристві імені Макса Планка є потужне українське ком’юніті. Директорка Інституту біофізичної хімії в Геттінгені – біохімікиня з України, лауреатка премії імені Лейбніца Марина Родніна. Дослідження експресії генів і передачі сигналів там очолює генетикиня з України Галина Щербата. А в Інституті хімічної фізики твердих тіл Товариства імені Макса Планка в Дрездені працює колишній львів’янин Юрій Гринь.
Міждисциплінарні дослідження в галузі інженерії, природничих і гуманітарних наук (включно із роботою бібліотек і музеїв) підтримує Асоціація Лейбніца (WGL). Вона об’єднує 88 наукових установ та 14 600 фахівців (FTE). Бюджет організації – €1,5 млрд. WGL фокусується на співпраці з країнами Центральної та Східної Європи, об’єднує основні наукові сили з цього регіону за межами німецьких університетів.
Лейбніцький науковий кампус EEGA (Eastern Europe – Global Area, Східна Європа – глобальний регіон) дозволяє інститутам запрошувати дослідників зі Східної Європи, включно з Україною, для короткострокового перебування.
У складі EEGA у Східній Німеччині (Лейпциг – Галле – Єна) є міждисциплінарний дослідний кластер, який фокусується на дослідженнях у соціальній та гуманітарній сферах. Зокрема, тут розробляють теми мирних режимів у Східній Європі, самопозиціювання Східної Європи в умовах нового світового порядку, бізнес-стратегії та політичної економіки, культурних, інтелектуальних перспектив та ідентичності Східної Європи в добу європеїзації.
Партнерська мережа цього кластера включає вісім інститутів: Інститут регіональної географії імені Лейбніца (IFL), Інститут сільськогосподарського розвитку в країнах з перехідною економікою імені Лейбніца (IAMO), Інститут історії та культури Східної Європи імені Лейбніца (GWZO), Інститут географії (IFG) Єнського університету імені Фрідріха Шиллера, Центр польських студій імені Александра Брюкнера (ABZ), Центр регіональних досліджень (CAS) Лейпцизького університету, Центр міжнародного менеджменту і економіки знань імені Фраунгофера (IMW), Институт соціальної антропології Товариства імені Макса Планка.
На прикладні розробки в галузі природничих та гуманітарних наук орієнтоване Товариство імені Фраунгофера (FhG). У структурі товариства – 69 центрів та інститутів, де зайнято 17 300 осіб (FTE). Бюджет організації становить €2,1 млрд.
Ще одна організація, яка може бути корисна українським науковцям, – Центр східноєвропейських і міжнародних досліджень (ZOiS). Сьогодні центр зосереджений на трьох напрямках: «Стабільність і зміна політичних режимів», «Динаміка конфліктів» і «Міграція». Як розповідає Оксана Зойменіхт, Німеччина підтримує вчених, які з тих чи тих причин були змушені тікати зі своєї країни. «Ви знаєте, що в Німеччину виїхало багато біженців. Із Сирії, наприклад. Люди з Криму і Донецька не можуть скористатися цією можливістю. Але ми включили цю програму в презентацію, щоб учені знали, хто працює з біженцями та потенційно може їх прийняти», – розповіла вона.
Постдокторські програми: короткострокові й довгострокові
Короткострокові й довгострокові постдокторські програми має Європейська організація молекулярної біології (EMBO). EMBO об’єднує 1 700 провідних дослідників, які сприяють розвитку наук про життя. Основні цілі організації – підтримка талановитих учених на всіх етапах їхньої кар’єри, стимулювання обміну науковою інформацією і допомога в створенні європейського дослідницького середовища, де вчені можуть досягти найкращих результатів.
Ще одна організація з короткостроковими постдокторськими програмами – Федерація європейських біохімічних товариств (FEBS). Вона також надає різні види стипендій для вчених-біологів, які йдуть на здобуття докторського ступеня.
Британське наукове видавництво The Company of Biologists, що об’єднує журнали Development, Journal of Cell Science, Journal of Experimental Biology, Disease Models & Mechanisms і Biology Open, видає аспірантам і постдокам стипендії для поїздок за кордон. Йдеться про компенсацію проїзду й інших витрат (до £2 500) під час спільних візитів до інших лабораторій. Брати участь у програмі можуть громадяни всіх країн, окрім тих, на кого поширюються санкції, ембарго або інші політичні й торговельні обмеження ООН, ЄС чи Великобританії.
Німецька фармацевтична компанія The Boehringer Ingelheim в рамках власного фонду присуджує гранти молодшим дослідникам, які залучені в експериментальні проекти в галузі фундаментальної біомедицини.
Також інновації в біомедицині підтримує благодійний фонд Stiftung Charité. Він сприяє передачі розробок з лабораторій до клінік і теж має короткострокові постдокторські програми.
Німецька служба академічних обмінів (DAAD) видає постдокам як довгострокові гранти (на один рік), так і короткострокові (на шість місяців). У DAAD також є окрема програма з Асоціацією Лейбніца; в її рамках щорічно видають 15 міжнародних стипендій для постдокторів, які отримують можливість проводити дослідження в будь-якому з Лейбніц-інститутів на вибір. Крайній термін подання заявок на наступний рік – березень 2018 р.
У Німецького науково-дослідного товариства (DFG) теж є стипендії для вчених на шість місяців і на два роки. На його постдокторську програму Emmy Noether можна подаватися продовж чотирьох років після отримання PhD (для медиків – протягом шести років).
У рамках Фонду Олександра фон Гумбольдта вченим виплачують дослідницьку стипендію Георга Форестера терміном до двох років і стипендії для досвідчених дослідників терміном на 6–18 місяців.
Фонд Герди Хенкель видає наукові стипендії в галузі історії та гуманітарних наук.
Фонд Volkswagen має стипендіальну програму ‘Freigeist’ Fellowships. Брати участь у ній можуть учені, пов’язані з німецькими університетами, які здобули PhD не раніше ніж за чотири роки до подання заявки. Програма передбачає фінансування до мільйона євро на дослідження терміном до п’яти років (в окремих випадках терміни можна продовжити ще на три роки).
Також українські вчені можуть подаватися на постдокторські стипендії програми Human Frontiers Science Program (HFSP). Вона фінансує фундаментальні дослідження в галузі наук про життя. Цього року прийом заявок на програму вже завершено, наступний дедлайн буде в серпні–вересні 2018 р.
