Український miltech тестує роїння дронів: три агенти замість оператора

Українська miltech-компанія DK NEJET зібрала 55 спеціалістів із різних сегментів оборонно-технологічної галузі на воркшопі, присвяченому ройовому інтелекту (swarm-технологіям). Серед доповідачів був норвезький науковець др. Ян Бʼєркнес, який досліджує роботехніку та роїння автономних систем.

Основна теза його роботи полягає в тому, що група здатна «знати» те, чого не знає жоден її учасник окремо. Разом із колегами Бʼєркнес відтворив цей принцип на роях мініатюрних роботів e-puck у Bristol Robotics Lab: окремий робот не визначав, де розташоване джерело світла, але група знаходила його колективно.

Практичний нюанс для тих, хто планує рої дронів: під час експерименту зʼясувалося, що мінімальна кількість агентів, за якої виникає колективна «свідомість», — рівно три. Двоє роботів ціль не знаходили, троє — знаходили щоразу.

Важливо розділяти два процеси: задати ціль і знайти ціль. Що саме атакувати, наразі визначає оператор — людина залишається в контурі ухвалення рішень. А от здатність знайти цю ціль виникає вже на рівні рою. Паралельно в наукових колах триває дискусія про «одного в полі воїна» — чи здатен окремий дрон діяти автономно.

Головний виклик, який окреслив спікер, звучить прямо й актуально: як зробити так, щоб більшою кількістю дронів у полі керувала менша кількість операторів — ефективно, безпечно й надійно.

Саме над цим працює DK NEJET, яка розробляє повні програмні архітектури автономної безпеки БПЛА. У її розробках ідеться про масштабування кількості дронів без пропорційного збільшення кількості операторів, стійкість систем до втрати окремих одиниць роя та здатність дронів ухвалювати узгоджені рішення в умовах, де GPS і звʼязок постійно перебувають під загрозою РЕБ.

Для ринку це означає зміну пріоритетів: замість нарощування кількості операторів і апаратів дедалі важливішою стає програмна складова — алгоритми, що дозволяють рою діяти злагоджено навіть за втрати окремих одиниць і в умовах придушення звʼязку. Водночас питання автономності ухвалення рішень залишається відкритим: наразі людина зберігає контроль над вибором цілі.