Рада просуває законопроєкт про розширення сфери застосування української мови

Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики на засіданні 4 серпня 2026 року одноголосно підтримав законопроєкт № 15412, спрямований на посилення функціонування української мови як державної. Ініціаторами виступили 63 народні депутати з різних фракцій на чолі з головою комітету Микитою Потураєвим. Документ зареєстровано в парламенті 15 липня, а до його розробки долучалися депутати, представники виконавчої влади, уповноважений із захисту державної мови та профільні експерти.

Законопроєкт покликаний осучаснити правові механізми захисту прав громадян на отримання інформації та послуг українською, усунути прогалини в законодавстві та узгодити норми з базовим мовним законом, якому в липні виповнилося сім років. Зокрема, розширюється перелік осіб, зобов'язаних володіти державною мовою під час виконання службових обов'язків. Це стосуватиметься народних депутатів, керівників державних закладів культури та наукових установ, арбітражних керуючих й аудиторів. Окремо закріплюється обов'язок членів виборчих комісій та комісій з референдуму використовувати українську під час повноважень.

У трудовій сфері документ гарантує захист права на використання української мови вже на етапі прийому на роботу. Для IT-сектору передбачено обов'язок розробників або продавців програм без українського інтерфейсу попереджати споживачів про це до моменту покупки. Також уточнюються процедури розгляду скарг уповноваженим із захисту державної мови та посилюються санкції за порушення мовного законодавства.

Значна частина нововведень стосується гуманітарної сфери. Законопроєкт доповнює базовий закон статтею про державну мову у сфері оздоровлення та відпочинку дітей — працівники таких закладів мають створювати винятково українськомовне середовище. У позашкільній освіті повністю забороняється використання мови держави-агресора. Приватні заклади загальної середньої освіти зберігають право вільного вибору мови викладання, але з суворою забороною на мову країни-окупанта.

У культурній сфері офіційно забороняється публічне виконання, показ та демонстрація творів, фонограм і музичних кліпів мовою держави-агресора. Місцеві ради зобов'яжуть створювати умови для розвитку та популяризації української мови на своїх територіях, а місцеві державні адміністрації сприятимуть розвитку мов корінних народів і національних меншин. Для дипломатичної служби забезпечення поширення української мови за кордоном стане офіційним завданням. Громадським об'єднанням дозволять дублювати назви іноземними мовами чи мовами національних спільнот, але використання мови держави-агресора буде заборонено.

Ухвалення законопроєкту в цілому може суттєво вплинути на ринок програмного забезпечення в Україні, змусивши виробників адаптувати продукти або інформувати користувачів про відсутність локалізації. Для бізнесу це означає додаткові витрати на відповідність новим вимогам, особливо в освітній та культурній сферах.