Henkel у 150-й рік: завод на Харківщині відновлено, ставка — на технологічну відбудову

Henkel працює в Україні понад чверть століття, і, за словами президентки компанії в Україні Олени Єфремової-Курсік, вихід з ринку чи скорочення присутності ніколи не розглядалися як варіанти. Війна, за її оцінкою, стала потужним краш-тестом для корпоративної культури, перетворивши її на культуру тотальної взаємодопомоги та розвитку стійкості.

На початку повномасштабного вторгнення компанія виплачувала зарплати наперед, протягом пів року оплачувала перебування родин співробітників за кордоном і зберігала робочі місця незалежно від того, де перебували люди. Нині приблизно 10% українських працівників Henkel служать у Збройних Силах України — за ними зберігають і посади, і заробітну плату. Для ветеранів розвивають програму реінтеграції з індивідуальним супроводом, психологічною допомогою та підготовкою менеджерів; наступний крок — поширити підтримку на сім'ї військовослужбовців. Сесії програми Building Mental Resilience збирають до 180 працівників одночасно.

Окремою віхою став завод на Харківщині. Після звільнення регіону у вересні 2022 року підприємство відновили й перезапустили менш ніж за дев'ять місяців — і не в довоєнному вигляді: під час відновлення впроваджували цифрові рішення для виробництва та безпеки, VR-технології, роботизований моніторинг і принципи кайдзен. Компанія також інвестувала в захисні споруди для працівників своїх українських майданчиків.

На глобальному рівні Henkel у квітні 2022 року оголосила про вихід із російського ринку, а у квітні 2023-го завершила продаж бізнесу в РФ, ставши однією з небагатьох компаній у своєму конкурентному середовищі, що це зробили. В Україні ж, за даними компанії, сукупний обсяг гуманітарної підтримки та інвестицій від початку вторгнення становить близько 650 млн грн, а дві українські компанії групи — «Хенкель Україна» та «Хенкель Баутехнік (Україна)» — сплатили до держбюджету 3,225 млрд грн протягом 2022–2025 років.

Ставку на технологічне оновлення замість простого відтворення зруйнованого в компанії вважають ключовою для всієї країни. «Масштабна реконструкція відкриває перед Україною унікальний історичний шанс оновити промисловий і житловий фонд на основі концепції „відбудувати краще, ніж було“», — каже генеральний директор «Хенкель Баутехнік (Україна)» Василь Дудник.

Показовий приклад — будівельний 3D-друк. Разом з українським стартапом 3D UTU Henkel реалізувала в Ірпені проєкт першого в Україні житлового будинку, надрукованого 3D-принтером, — для родини загиблого українського військового. Площа оселі — 130 кв. м, товщина стін — 60 см; основні конструкції надрукували за дві доби зі спеціальною сумішшю Ceresit, формулу якої фахівці розробляли з 2021 року. За оцінкою компанії, масштабування технології може знизити вартість спорудження сучасного житла до 45%, а роботизований комплекс обслуговують три спеціалісти замість приблизно 15 будівельників різних професій. Дудник очікує, що дефіцит кваліфікованих кадрів стане одним із головних обмежень великої відбудови: «Без повернення фахівців і системної підготовки нових майстрів індустрія просто не матиме фізичного ресурсу для масштабних робіт».

Другий напрям — промислові клеї та покриття, менш помітні для споживача, але критичні для виробництва. «Епоха простих механічних з'єднань відходить у минуле», — зазначає директор підрозділу «Henkel Клейові технології» в Україні Георгій Росіхін. За його словами, під час війни значно зріс попит на технології MRO — обслуговування, ремонт і переоснащення ліній, адже в умовах порушеної логістики кожна година простою обладнання дорожчає. Серед перспективних напрямів — матеріали для акумуляторів електромобілів, чорнила для промислового 3D-друку та цифрові системи моніторингу, зокрема технології BONDERITE. По суті, йдеться про перехід від продажу окремого матеріалу до технології, вбудованої у виробничий процес.

Для України це означає вибір: відтворювати зруйновані підприємства за старими моделями чи використати відбудову для стрибка. Росіхін вважає повернення до старої промислової моделі безглуздим і називає потенційними точками входу в європейські ланцюги автомобільну галузь і виробництво компонентів, відновлювану енергетику, енергоефективне обладнання, аерокосмічний і пакувальний сектори.

Підсумок компанія формулює коротко: «Відновлене має бути принципово кращим за зруйноване», — підсумовує Єфремова-Курсік. Тож у 150-й рік для Henkel в Україні головним питанням стає вже не те, що вдалося побудувати, а що можна побудувати далі.