Українські стартапи випереджають екосистему: дослідження ринку

Дослідження, проведене Civitta спільно з EasyBusiness для Міністерства цифрової трансформації України та Українського фонду стартапів у межах проєкту EU4Innovation East, показало: країна відповідає 76% європейських стандартів розвитку стартап-екосистем і входить до шістки серед 24 країн-учасниць. Проте ключовою проблемою залишається розрив між темпами зростання самих компаній і спроможністю інституцій їх підтримувати.

Головною перешкодою називають відсутність у законодавстві визначення поняття «стартап». На ранніх стадіях команди часто працюють як кілька ФОПів, але під час залучення інвестицій венчурні фонди вимагають прозорої корпоративної структури та оформленої інтелектуальної власності. Як наслідок, більшість українських стартапів ще до першого раунду фінансування реєструють компанії в США (Delaware), Естонії чи Великій Британії, що призводить до втрати юрисдикції, капіталу та майбутніх податкових надходжень для України.

Обсяг інвестицій у технологічні компанії у 2025 році сягнув майже $500 млн, а грантове фінансування за два роки зросло з $7 млн до $78 млн. Однак 77% грантових коштів спрямовуються у DefenseTech, залишаючи цивільні стартапи без pre-seed і growth-фінансування. Інструменти на кшталт венчурного боргу чи інвестиційного краудфандингу досі недостатньо розвинені, тому екосистема фінансування виглядає як набір окремих можливостей, а не безперервний шлях.

Інфраструктура підтримки в країні формально широка: працюють інкубатори, акселератори, венчурні студії, мережа Європейських цифрових інноваційних хабів, прототипувальні лабораторії, а також близько 150 екосистемних організацій. Проте ці ініціативи діють відокремлено, зосереджені на ранніх стадіях і значною мірою залежать від донорського фінансування. Стартапи після акселерації часто не розуміють, куди рухатися далі — особливо у deep-tech та інженерних напрямах, де лабораторії орієнтовані на академічні дослідження, а не на створення продуктів.

Міжнародна експансія для більшості українських компаній є базовою моделлю існування: 63% працюють на зовнішніх ринках, ще 12% — повністю за межами України. Інструменти підтримки, зокрема Diia.Business, Офіс з розвитку підприємництва та експорту, міжнародні делегації та програми на кшталт UA–UK TechBridge, поки що не складаються в єдину систему. Засновники самостійно шукають партнерів і фінансування за кордоном.

Автори дослідження сформували 74 рекомендації та 22 пріоритетні ініціативи. Головний висновок: Україна вже довела здатність створювати глобальні компанії, але питання в тому, чи зможе вона побудувати умови, за яких фаундери захочуть розвивати наступні десять єдинорогів і залишатися в країні.