Чеський бізнес в Україні: інвестиції як партнерство, а не допомога

Коли в Європі говорять про інвестиції в Україну, увага зазвичай зосереджується на воєнних ризиках. Проте, як зазначає Томаш Копечний, колишній урядовий уповноважений Чехії з питань відбудови України та уповноважений Економічної палати Чеської Республіки в Україні, безпека — не єдиний чинник, що визначає рішення інвесторів. Не менш важливими є довіра до правового середовища, захист капіталовкладень, передбачуваність правил і якість суспільної дискусії.

На думку Копечного, підприємці мають бути впевнені, що їх оцінюють на основі достовірної інформації, а не спекуляцій чи цілеспрямованих кампаній. Тут незамінною є роль незалежних професійних медіа, які дотримуються базових журналістських принципів: перевірки фактів, роботи з джерелами та відокремлення фактів від думок.

Чеські компанії працюють в Україні вже тривалий час і представлені в енергетиці, сільському господарстві, машинобудуванні, транспорті, інфраструктурі, охороні здоров'я та технологіях. Їхній досвід, за словами Копечного, демонструє, що Україна — це не лише місце для гуманітарної допомоги чи майбутньої відбудови, а й простір для довгострокових підприємницьких проєктів навіть в умовах війни.

У сільському господарстві серед помітних чеських ініціатив — група "Агроміно", яка давно веде виробничу діяльність в Україні. Модернізацію галузі підтримують і постачальники технологій, зокрема BEDNAR FMT, що сприяє зростанню продуктивності аграрного сектору — одного з ключових для української економіки.

У промисловості, транспорті та технологіях працюють такі компанії, як Škoda Transportation, Tatra Trucks, Gentec, RSJ, Time and Space та інші. Вони приносять в Україну ноу-хау, сучасні виробничі процеси й технічні рішення, підвищуючи стійкість економіки та створюючи простір для співпраці фахівців обох країн.

Особливе значення має енергетика. Кожен кубічний метр газу, видобутого в Україні, зменшує залежність від імпорту та зміцнює енергетичну безпеку, що особливо критично в умовах атак на інфраструктуру. Яскравий приклад — компанія MND Ukraine, яка вийшла на український ринок ще 2014 року й поступово стала одним із провідних приватних виробників природного газу в країні. Це результат багаторічної роботи з розвідки, буріння та технологічного розвитку, а не одноразової інвестиції.

Ще один приклад — вітропарк "Орів" на Львівщині, реалізований MND спільно з українським партнером Eco-Optima. Проєкт довів, що навіть під час війни можна завершити масштабну інвестицію у відновлювану енергетику, що важливо і з точки зору диверсифікації та безпеки.

Копечний наголошує: поширена помилка — сприймати іноземні інвестиції як форму допомоги. Насправді це партнерство, вигідне обом сторонам. Україна отримує капітал, робочі місця, технології та ноу-хау, а інвестор — можливість розвивати бізнес у країні з кваліфікованими фахівцями, промисловими традиціями, природними ресурсами та потенціалом зростання.

Україна будує своє майбутнє не лише після завершення війни, а вже сьогодні. Кожна інвестиція в енергетику, аграрний сектор, промисловість чи інфраструктуру — частина цього процесу. Тому критично важливо створити середовище, в якому інвестори захочуть залишатися: із гарантіями безпеки, захистом інвестицій, ефективними інституціями та прозорими правилами. І не менш важливо, щоб суспільна дискусія ґрунтувалася на фактах, а чесні інвестори не ставали мішенню ворожих кампаній.