Оборонний венчур зростає швидше за перевірки: чому due diligence не встигає за капіталом

Венчурні фонди вклали $12,3 млрд в оборонні технологічні стартапи лише за перше півріччя 2026 року. Для порівняння: за весь 2025 рік у сектор інвестували $9,95 млрд. Найбільше капіталу поглинають дрони, автономні судна та бойовий штучний інтелект.

Однак, за даними PitchBook та S&P Global, венчурне фінансування зростає, тоді як активність злиттів і поглинань сповільнюється. Саме під час M&A команда покупця зазвичай проводить стрес-тест цілі. Через це капітал доходить до компаній, дотичних до оборони, швидше, ніж перевірки власності, комплаєнсу та репутації.

Для інституційних інвесторів, венчурних фондів, family offices та команд корпоративного розвитку питання вже не в тому, чи вартий сектор інвестицій. Йдеться про те, чи є компанія-ціль тим, за кого вона себе видає, перш ніж гроші буде переказано.

Оборонні та dual-use угоди несуть категорії ризику, які стандартна комерційна перевірка часто пропускає. Серед них — експозиція до політично значущих осіб (PEP) і корупції, звʼязки із санкціями та експортним контролем, фінансування розповсюдження, а також ризик відмивання коштів. Ці ризики не проявляються під час перевірки баз даних чи чистого пошукового запиту. Вони стають видимими лише за мапування бенефіціарної власності, перевірки негативної інформації та джерельного дослідження на місці.

Регуляторний тиск посилюється. Антикорупційна директива ЄС, ухвалена в березні 2026 року, вимагає від держав-членів посилити законодавство щодо хабарництва. Це додає тиску на інвесторів, які мають показати, а не просто заявити, що ризик контрагента оцінили до закриття угоди. Як показав кейс на €900 млн у сфері нерухомості ЄС, інституційна репутація не замінює структурованого запису. Для інвестиційного комітету файл due diligence має витримати перевірку як задокументований слід рішення, а не формальність, виконану заднім числом.

Реальний кейс демонструє ціну скороченої перевірки. Глобальна інвестиційна компанія, що керує понад 100 венчурами у сфері military-tech і deep-tech, готувалася закрити угоду з виробником дронів. Стандартний скринінг показав "чисто". Перед вкладенням капіталу компанія замовила OSINT-перевірку інвестора, щоб змапувати структуру власності цілі та перевірити біографії стейкхолдерів. Перевірка виявила, що співзасновник мав частку в гемблінг-бізнесі, рахунки якого на суму приблизно 2,6 млрд гривень було арештовано владою. Пізніше цю особу затримало Державне бюро розслідувань України за підозрою у відмиванні коштів, а фінансові звʼязки вели до російських джерел. Інвестор вийшов з угоди до того, як було вкладено жодних коштів.

Процес due diligence для оборонних та dual-use інвестицій має відповісти на чотири питання, до яких стандартна перевірка KYC рідко доходить. Хто насправді контролює компанію? Чи є хтось у ланцюжку власності або керівництва під санкційною чи експортно-контрольною експозицією? Що показує запис негативної інформації? Що каже регіональний і воєнний контекст? Однієї перевірки бази даних зазвичай недостатньо для впевненої відповіді на ці питання.

За словами юридичних радників, що працюють у цій сфері, сфокусована OSINT-перевірка власності, санкційної експозиції та негативної інформації зазвичай може бути завершена за період від кількох днів до кількох тижнів. Це вкладається в типове вікно term sheet, якщо перевірку заплановано заздалегідь, а не додано в останню мить.

Внутрішні команди зазвичай добре справляються з фінансовою та технічною перевіркою. Однак перевірка власності, санкцій і репутації на конфліктних або транскордонних ринках зазвичай виграє від залучення спеціалізованого зовнішнього підрядника з джерельною OSINT-експертизою та доступом до дослідження місцевою мовою.

Таким чином, в умовах стрімкого зростання інвестицій в оборонні технології якість перевірки стає критичним фактором. Ринок рухається до моделі, де задокументований слід due diligence є не формальністю, а необхідною умовою для ухвалення інвестиційних рішень.