Скринінг інвестицій в Україні: що передбачає євроінтеграція

Потреби України у відбудові зростають щодня: станом на початок року вони оцінювалися у $588 млрд, а з урахуванням нових російських ударів по інфраструктурі перевищили $600 млрд. Оскільки отримання компенсацій від країни-агресора найближчими роками малоймовірне, головним джерелом фінансування відновлення має стати іноземний капітал.

На цьому тлі ініціативи щодо запровадження скринінгу іноземних інвестицій можуть видаватися недоречними, адже країна потребує будь-яких вливань. Проте ризики недобросовісних інвесторів реальні: придбання стратегічних підприємств для заволодіння критичними технологіями або доведення компаній до банкрутства задля послаблення позицій України на світових ринках. Скринінг має на меті переконатися, що угода не загрожує національній безпеці, не створюючи надмірного тягаря для звичайних інвесторів.

У липні Україна відкрила переговорний кластер «Зовнішні відносини» в межах вступу до ЄС, що передбачає гармонізацію законодавства з Регламентом ЄС 2019/452 про скринінг прямих іноземних інвестицій. Однак процес просувається повільно: торік у парламенті зареєстрували два законопроєкти з різними моделями скринінгу, а вже цьогоріч депутати спільно з експертами підготували доопрацьований документ, який очікує на реєстрацію. З урахуванням комітетських розглядів, двох читань та розробки підзаконних актів, система запрацює не раніше початку 2028 року.

Тоді ж набудуть чинності й зміни до європейського регламенту. Нині країни ЄС відносно самостійні у визначенні потреби в перевірках, але нові правила вимагатимуть глибшої гармонізації національних законів і координації між державами-членами. Зокрема, обов’язковому скринінгу підлягатимуть інвестиції в оборонний сектор, виробництво товарів подвійного призначення, критичні технології (штучний інтелект, квантові технології, напівпровідники), видобувну галузь, аерокосмічну, енергетичну, транспортну сфери, цифрову інфраструктуру, фінансову систему та виборчу інфраструктуру.

Оновлені правила розширюють сферу дії на інвестиції всередині ЄС від компаній, що належать інвесторам з-за меж Євросоюзу, та уніфікують параметри перевірки. Оцінка враховуватиме не лише галузь, а й кінцевих власників, афілійовані компанії, контроль із третіх країн, санкційні обмеження, прозорість структури власності, потенційні зобов’язання перед іноземними розвідслужбами та ризик використання інвестицій для підтримки військового потенціалу третіх країн.

Українська скринінгова рамка має бути націлена на гармонізацію вже з оновленим законодавством ЄС, навіть попри відсутність чіткого механізму координації з країнами-кандидатами. Це дозволить створити систему, сумісну з майбутніми правилами ЄС, а не просто виконати формальну вимогу. У новому політичному сезоні важливо не відкладати рішення, що сприяють економічній безпеці та євроінтеграції.