7 мільйонів одноосібних компаній за рік: чому бум мікробізнесу в Китаї не вирішує проблему зайнятості

Китайські державні медіа повідомляють про рекордний приплив одноосібних компаній: минулого року їх зареєстрували понад 7 мільйонів, що на 42% більше за показник 2024-го. Для Пекіна це насамперед інструмент стримування молодіжного безробіття, однак реальні результати поки що скромні — більшість нових фірм або ледве зводить кінці з кінцями, або не має шансів закріпитися на переповненому ринку.

Показова історія 35-річної Ву Сунюнь із Ченду. Після років роботи в міжнародній торгівлі під тиском вимогливого керівника вона звільнилася й запустила застосунок TideFlow для відстеження сну, медитацій та персональних рекомендацій щодо відпочинку. «Тиск на роботі був нестерпним. Тепер мені краще», — розповідає засновниця. Втім, продукт не «вистрелив»: ним користується близько 1000 людей, платять із них лише приблизно 35, тож компанія щомісяця працює в мінус.

Держава намагається підтримати цей сегмент: місцева влада пропонує субсидоване житло й офісні приміщення, ваучери на обчислювальні потужності для дешевшего доступу до штучного інтелекту, а також сотні інкубаторів для мікропідприємств — зокрема в технологічних центрах на кшталт Ханчжоу та Шеньчженя. «Штучний інтелект створює у всіх побоювання щодо витіснення людей з роботи», — каже Го Шань, партнерка шанхайської консалтингової компанії Hutong Research. За її словами, компанії однієї особи — це «можливість для працевлаштування».

Інфраструктура для соло-засновників зростає і в приватному сегменті. У Ханчжоу працює коворкінг Honghub, заснований гонконгським інвестором Джонні Цзоу минулого вересня: там розміщено понад 50 одноосібних компаній, багато з яких отримали від інкубатора стартовий капітал до $50 тисяч. Приблизно третина засновників — серійні підприємці, ще третина раніше працювала у великих техкомпаніях. Місто обрали не випадково: це центр електронної комерції та один із головних ШІ-хабів країни, поруч розташовані офіси Alibaba і DeepSeek. Район Шанчен, де діє Honghub, у березні запустив програму із залучення 1000 соло-підприємців цього року, виділивши понад 200 тисяч квадратних футів офісних площ і створивши фонд майже на $150 мільйонів.

Попри це, за опитуванням Honghub серед 1500 одноосібних компаній, понад половина заробляє менш ніж $1000 на місяць. Засновники скаржаться на труднощі з пошуком інвестицій і клієнтів, а самі фірми потрапляють у пастку крайньої «інволюції» — конкуренції «на нуль», яку вже пройшли китайські виробники електромобілів, платформи е-комерції та виробники батарей.

«Реально отримати замовлення й дохід дуже складно, — каже Боб Чен, шанхайський інвестор венчурної фірми BVF, яка не вкладала гроші в одноосібні компанії. — Більшість із них роблять те, що вже зробив хтось інший. У них немає довгострокового плану».

Типовий сценарій — часта зміна бізнес-моделі. 29-річний Хаою Лю, колишній інженер-програміст у нью-йоркській е-комерс компанії, повернувся до Китаю й самотужки запустив астрологічний застосунок, де за допомогою ШІ робив дизайн, адміністративні справи й маркетингові тексти. «Я приймаю цю технологічну хвилю, а не борюсь із нею», — каже він. Не змігши монетизувати продукт, Лю розвернув бізнес і тепер розробляє ШІ-гру Hunger Agents. «Нам подобається, скільки свободи дає підприємництво. Можеш зробити перерву будь-коли, коли захочеш», — додає він.

Саме ШІ зробив мікропідприємництво доступним для людей без технічної освіти — за даними опитування Honghub, три чверті соло-засновників не мають профільної підготовки. 25-річний Арвін Чен із Honghub, який розробляє мікрофонний пристрій для прямого спілкування з ШІ-агентами, використовує штучний інтелект від монтажу відео й бекенд-коду до планування зустрічей. «Люди, які раніше просто думали щось зробити, — тепер можуть перестати думати й почати робити», — каже він.

Для Пекіна соло-підприємництво — спроба розв'язати два завдання одночасно: пришвидшити впровадження ШІ в гонці зі США за технологічне лідерство і водночас «розвантажити» молодь, яка не може знайти підходящу роботу. Схожий тренд набирає обертів і в США, де гендиректор OpenAI Сем Альтман передбачав появу першої компанії однієї людини вартістю $1 мільярд. Китайські засновники мають перевагу в собівартості завдяки дешевим опенсорсним моделям місцевих ШІ-розробників і близькості до щільної виробничої інфраструктури.

Підсумок для ринку поки що стриманий: хвиля одноосібних компаній справді знижує тиск на статистику зайнятості й прискорює експерименти зі штучним інтелектом, але не створює ані масштабних робочих місць, ані стійких бізнесів. Більшість таких фірм залишається мікрорівнем доходів, а отже, розраховувати на них як на «срібну кулю» для китайської економіки передчасно.